Psalms 137

An den Flüssen Babels, da saßen wir und weinten, indem wir Zions gedachten.

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

An die Weiden in ihr hängten wir unsere Lauten.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

Denn die uns gefangen weggeführt hatten, forderten daselbst von uns die Worte eines Liedes, und die uns wehklagen machten, Freude: "Singet uns eines von Zions Liedern!"

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Wie sollten wir ein Lied Jehovas singen auf fremder Erde?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Wenn ich dein vergesse, Jerusalem, so vergesse meine Rechte!

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Es klebe meine Zunge an meinem Gaumen, wenn ich deiner nicht gedenke, wenn ich Jerusalem nicht erhebe über die höchste meiner Freuden!

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Gedenke, Jehova, den Kindern Edom den Tag Jerusalems, die da sprachen: Entblößet, entblößet sie bis auf ihre Grundfeste!

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Tochter Babel, du Verwüstete! Glückselig, der dir dasselbe vergilt, was du uns getan hast!

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Glückselig, der deine Kindlein ergreift und sie hinschmettert an den Felsen!

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...