Psalms 137

Na obali rijeka babilonskih sjeđasmo i plakasmo spominjući se Siona;

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

o vrbe naokolo harfe svoje bijasmo povješali.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

I tada naši tamničari zaiskaše od nas da pjevamo, porobljivači naši zaiskaše da se veselimo: "Pjevajte nam pjesmu sionsku!"

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Kako da pjesmu Jahvinu pjevamo u zemlji tuđinskoj!

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Nek' se osuši desnica moja, Jeruzaleme, ako tebe zaboravim!

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Nek' mi se jezik za nepce prilijepi ako spomen tvoj smetnem ja ikada, ako ne stavim Jeruzalem vrh svake radosti svoje!

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Ne zaboravi, Jahve, sinovima Edoma kako su u dan kobni Jeruzalemov vikali oni: "Rušite! Srušite ga do temelja!"

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Kćeri babilonska, pustošiteljice, blažen koji ti vrati milo za drago za sva zla što si nam ih nanijela!

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Blažen koji zgrabi i smrska o stijenu tvoju dojenčad!

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...