Psalms 14

Для дириґетна хору. Давидів. Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!...

Til sangmesteren; av David. Dåren sier i sitt hjerte: Det er ikke nogen Gud. Onde, vederstyggelige er deres gjerninger; det er ingen som gjør godt.

Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

Herren skuer ned fra himmelen på menneskenes barn for å se om det er nogen forstandig, nogen som søker Gud.

Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...

De er alle avveket, alle tilsammen fordervet; det er ingen som gjør godt, enn ikke én.

Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його...

Sanser de da ikke, alle de som gjør urett, som eter mitt folk, likesom de eter brød? På Herren kaller de ikke.

Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді.

Da forferdes de såre; for Gud er med den rettferdige slekt.

Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому.

Gjør bare den elendiges råd til skamme! For Herren er hans tilflukt.

Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде ізраїль!

O, at der fra Sion må komme frelse for Israel! Når Herren gjør ende på sitt folks fangenskap, da skal Jakob fryde sig, Israel glede sig.