Psalms 14

Для дириґетна хору. Давидів. Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!...

(Til sangmesteren. Af David.) Dårerne siger i Hjertet: "Der er ingen Gud!" Slet og afskyeligt handler de, ingen gør godt.

Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

HERREN skuer ned fra Himlen på Menneskens Børn for at se, om der findes en forstandig, nogen, der søger Gud.

Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...

Afveget er alle, til Hobe fordærvet, ingen gør godt, end ikke een!

Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його...

Er alle de Udådsmænd da uden Forstand, der æder mit Folk, som åd de Brød, og ikke påkalder HERREN?

Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді.

Af Rædsel gribes de da, thi Gud er i de retfærdiges Slægt.

Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому.

Gør kun den armes Råd til Skamme, HERREN er dog hans Tilflugt.

Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде ізраїль!

Ak, kom dog fra Zion Israels Frelse! Når HERREN vender Folkets Skæbne, skal Jakob juble, Israel glædes!