Psalms 14

Til sangmesteren; av David. Dåren sier i sitt hjerte: Det er ikke nogen Gud. Onde, vederstyggelige er deres gjerninger; det er ingen som gjør godt.

Для дириґетна хору. Давидів. Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!...

Herren skuer ned fra himmelen på menneskenes barn for å se om det er nogen forstandig, nogen som søker Gud.

Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

De er alle avveket, alle tilsammen fordervet; det er ingen som gjør godt, enn ikke én.

Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...

Sanser de da ikke, alle de som gjør urett, som eter mitt folk, likesom de eter brød? På Herren kaller de ikke.

Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його...

Da forferdes de såre; for Gud er med den rettferdige slekt.

Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді.

Gjør bare den elendiges råd til skamme! For Herren er hans tilflukt.

Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому.

O, at der fra Sion må komme frelse for Israel! Når Herren gjør ende på sitt folks fangenskap, da skal Jakob fryde sig, Israel glede sig.

Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде ізраїль!