Psalms 14

(Til sangmesteren. Af David.) Dårerne siger i Hjertet: "Der er ingen Gud!" Slet og afskyeligt handler de, ingen gør godt.

Для дириґетна хору. Давидів. Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!...

HERREN skuer ned fra Himlen på Menneskens Børn for at se, om der findes en forstandig, nogen, der søger Gud.

Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

Afveget er alle, til Hobe fordærvet, ingen gør godt, end ikke een!

Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...

Er alle de Udådsmænd da uden Forstand, der æder mit Folk, som åd de Brød, og ikke påkalder HERREN?

Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його...

Af Rædsel gribes de da, thi Gud er i de retfærdiges Slægt.

Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді.

Gør kun den armes Råd til Skamme, HERREN er dog hans Tilflugt.

Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому.

Ak, kom dog fra Zion Israels Frelse! Når HERREN vender Folkets Skæbne, skal Jakob juble, Israel glædes!

Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде ізраїль!