Psalms 2

Δια τι εφρυαξαν τα εθνη και οι λαοι εμελετησαν ματαια;

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

Παρεσταθησαν οι βασιλεις της γης, και οι αρχοντες συνηχθησαν ομου, κατα του Κυριου, και κατα του χριστου αυτου, λεγοντες,

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

Ας διασπασωμεν τους δεσμους αυτων, και ας απορριψωμεν αφ ημων τας αλυσεις αυτων.

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

Ο καθημενος εν ουρανοις θελει γελασει ο Κυριος θελει εκμυκτηρισει αυτους.

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

Τοτε θελει λαλησει προς αυτους εν τη οργη αυτου, και εν τω θυμω αυτου θελει συνταραξει αυτους.

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

Αλλ εγω, θελει ειπει, εχρισα τον Βασιλεα μου επι Σιων, το ορος το αγιον μου.

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

Εγω θελω αναγγειλει το προσταγμα ο Κυριος ειπε προς εμε, Υιος μου εισαι συ εγω σημερον σε εγεννησα

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Ζητησον παρ εμου, και θελω σοι δωσει τα εθνη κληρονομιαν σου, και ιδιοκτησιαν σου τα περατα της γης

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

θελεις ποιμανει αυτους εν ραβδω σιδηρα ως σκευος κεραμεως θελεις συντριψει αυτους.

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

Τωρα λοιπον, βασιλεις, συνετισθητε διδαχθητε, κριται της γης.

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

Δουλευετε τον Κυριον εν φοβω και αγαλλεσθε εν τρομω.

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

Φιλειτε τον Υιον, μηποτε οργισθη, και απολεσθητε εκ της οδου, οταν εξαφθη ταχεως ο θυμος αυτου. Μακαριοι παντες οι πεποιθοτες επ αυτον.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!