Psalms 126

Ωιδη των Αναβαθμων. Οτε ο Κυριος επανεφερε τους αιχμαλωτους της Σιων, ημεθα ως οι ονειρευομενοι.

Пісня прочан. Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні...

Τοτε ενεπλησθη το στομα ημων απο γελωτος και η γλωσσα ημων απο αγαλλιασεως τοτε ελεγον μεταξυ των εθνων, Μεγαλεια εκαμε δι αυτους ο Κυριος.

Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними!

Μεγαλεια εκαμεν ο Κυριος δι ημας ενεπλησθημεν χαρας.

Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми!

Επιστρεψον, Κυριε, τους αιχμαλωτους ημων, ως τους χειμαρρους εν τω νοτω.

Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь!

Οι σπειροντες μετα δακρυων εν αγαλλιασει θελουσι θερισει.

Хто сіє з слізьми, зо співом той жне:

Οστις εξερχεται και κλαιει, βασταζων σπορον πολυτιμον, ουτος βεβαιως θελει επιστρεψει εν αγαλλιασει, βασταζων τα χειροβολα αυτου.

все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!