Proverbs 26

Καθως η χιων εν τω θερει και καθως η βροχη εν τω θερισμω, ουτως εις τον αφρονα η τιμη δεν αρμοζει.

Як літом той сніг, і як дощ у жнива, так не лицює глупцеві пошана.

Ως περιφερεται το στρουθιον, ως περιπετα η χελιδων, ουτως η αδικος καταρα δεν θελει επιφθασει.

Як пташка літає, як ластівка лине, так невинне прокляття не сповниться.

Μαστιξ δια τον ιππον, κημος δια τον ονον, και ραβδος δια την ραχιν των αφρονων.

Батіг на коня, оброть на осла, а різка на спину глупців.

Μη αποκρινου εις τον αφρονα κατα την αφροσυνην αυτου, δια να μη γεινης και συ ομοιος αυτου.

Нерозумному відповіді не давай за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.

Αποκρινου εις τον αφρονα κατα την αφροσυνην αυτου, δια να μη ηναι σοφος εις τους οφθαλμους αυτου.

Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в очах своїх не став мудрим.

Οστις αποστελλει μηνυμα δια χειρος του αφρονος, αποκοπτει τους ποδας αυτου και πινει ζημιαν.

Хто через глупця посилає слова, той ноги собі обтинає, отруту він п'є.

Ως τα σκελη του χωλου κρεμονται ανωφελη, ουτως ειναι και παροιμια εν τω στοματι των αφρονων.

Як волочаться ноги в кульгавого, так у безумних устах приповістка.

Ως ο δεσμευων λιθον εις σφενδονην, ουτως ειναι οστις διδει τιμην εις τον αφρονα.

Як прив'язувати камінь коштовний до пращі, так глупцеві пошану давати.

Ως η ακανθα ωθουμενη εις την χειρα του μεθυσου, ουτως ειναι η παροιμια εν τω στοματι των αφρονων.

Як терен, що влізе у руку, отак приповістка в устах нерозумного.

Ο δυναστης μιαινει τα παντα και μισθονει τους αφρονας, μισθονει και τους παραβατας.

Як стрілець, що все ранить, так і той, хто наймає глупця, і наймає усяких прохожих.

Ως ο κυων επιστρεφει εις τον εμετον αυτου, ουτως ο αφρων επαναλαμβανει την αφροσυνην αυτου.

Як вертається пес до своєї блювотини, так глупоту свою повторяє глупак.

Ειδες ανθρωπον νομιζοντα εαυτον σοφον; μαλλον ελπις ειναι εκ του αφρονος παρα εξ αυτου.

Чи ти бачив людину, що мудра в очах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй.

Ο οκνηρος λεγει, Λεων ειναι εν τη οδω, λεων εν ταις πλατειαις.

Лінивий говорить: Лев на дорозі! Лев на майдані!

Ως η θυρα περιστρεφεται επι τας στροφιγγας αυτης, ουτως ο οκνηρος επι την κλινην αυτου.

Двері обертаються на своєму чопі, а лінивий на ліжку своїм.

Ο οκνηρος εμβαπτει την χειρα αυτου εις το τρυβλιον και βαρυνεται να επιστρεψη αυτην εις το στομα αυτου.

Свою руку лінивий стромляє до миски, та піднести до рота її йому тяжко.

Ο οκνηρος νομιζει εαυτον σοφωτερον παρα επτα σοφους γνωμοδοτας.

Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.

Οστις διαβαινων ανακατονεται εις εριδα μη ανηκουσαν εις αυτον, ομοιαζει τον πιανοντα κυνα απο των ωτιων.

Пса за вуха хапає, хто, йдучи, устряває до сварки чужої.

Ως ο μανιακος οστις ριπτει φλογας, βελη και θανατον,

Як той, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть,

ουτως ειναι ο ανθρωπος, οστις απατα τον πλησιον αυτου και λεγει, δεν εκαμον εγω παιζων;

так і людина, що обманює друга свого та каже: Таж це я жартую!...

Οπου δεν ειναι ξυλα, το πυρ σβυνεται και οπου δεν ειναι ψιθυριστης, η ερις ησυχαζει.

З браку дров огонь гасне, а без пліткаря мовкне сварка.

Οι ανθρακες δια την ανθρακιαν και τα ξυλα δια το πυρ, και ο φιλερις ανθρωπος δια να εξαπτη εριδας.

Вугілля для жару, а дрова огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.

Οι λογοι του ψιθυριστου καταπινονται ηδεως, και καταβαινουσιν εις τα ενδομυχα της κοιλιας.

Слова обмовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.

Τα ενθερμα χειλη μετα πονηρας καρδιας ειναι ως σκωρια αργυρου επικεχρισμενη επι πηλινον αγγειον.

Як срібло з жужелицею, на горшкові накладене, так полум'яні уста, а серце лихе,

Οστις μισει, υποκρινεται με τα χειλη αυτου, και μηχανευεται δολον εν τη καρδια αυτου.

устами своїми маскується ворог, і ховає оману в своєму нутрі:

Οταν ομιλη χαριεντως, μη πιστευε αυτον διοτι εχει επτα βδελυγματα εν τη καρδια αυτου.

коли він говорить лагідно не вір ти йому, бо в серці його сім огид!

Οστις σκεπαζει το μισος δια δολου, η πονηρια αυτου θελει φανερωθη εν μεσω της συναξεως.

Як ненависть прикрита оманою, її зло відкривається в зборі.

Οστις σκαπτει λακκον, θελει πεσει εις αυτον και ο λιθος θελει επιστρεψει επι τον κυλιοντα αυτον.

Хто яму копає, той в неї впаде, а хто котить каміння на нього воно повертається.

Η ψευδης γλωσσα μισει τους υπ αυτης καταθλιβομενους και το απατηλον στομα εργαζεται καταστροφην.

Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять.