Proverbs 14

Αι σοφαι γυναικες οικοδομουσι τον οικον αυτων η δε αφρων κατασκαπτει αυτον δια των χειρων αυτης.

Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.

Ο περιπατων εν τη ευθυτητι αυτου φοβειται τον Κυριον ο δε σκολιος τας οδους αυτου καταφρονει αυτον.

Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.

Εν στοματι αφρονος ειναι η ραβδος της υπερηφανιας τα δε χειλη των σοφων θελουσι φυλαττει αυτους.

На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.

Οπου δεν ειναι βοες, η αποθηκη ειναι κενη η δε αφθονια των γεννηματων ειναι εκ της δυναμεως του βοος.

Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.

Ο αληθης μαρτυς δεν θελει ψευδεσθαι ο δε ψευδης μαρτυς εκχεει ψευδη.

Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.

Ο χλευαστης ζητει σοφιαν και δεν ευρισκει εις δε τον συνετον ειναι ευκολος η μαθησις.

Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.

Υπαγε κατεναντι του αφρονος ανθρωπου και δεν θελεις ευρει χειλη συνεσεως.

Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.

Η σοφια του φρονιμου ειναι να γνωριζη την οδον αυτου η δε μωρια των αφρονων αποπλανησις.

Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.

Οι αφρονες γελωσιν εις την ανομιαν εν μεσω δε των ευθεων ειναι χαρις.

Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.

Η καρδια του ανθρωπου γνωριζει την πικριαν της ψυχης αυτου και ξενος δεν συμμετεχει της χαρας αυτης.

Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

Η οικια των ασεβων θελει αφανισθη η δε σκηνη των ευθεων θελει ανθει.

Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.

Υπαρχει οδος, ητις φαινεται ορθη εις τον ανθρωπον, αλλα τα τελη αυτης φερουσιν εις θανατον.

Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

Ετι και εις τον γελωτα πονει η καρδια και το τελος της χαρας ειναι λυπη.

Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.

Ο διεφθαρμενος την καρδιαν θελει εμπλησθη απο των οδων αυτου ο δε αγαθος ανθρωπος αφ εαυτου.

Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.

Ο απλους πιστευει εις παντα λογον ο δε φρονιμος προσεχει εις τα βηματα αυτου.

Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.

Ο σοφος φοβειται και φευγει απο του κακου αλλ ο αφρων προχωρει και θρασυνεται.

Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.

Ο οξυθυμος πραττει αστοχαστως και ο κακοβουλος ανθρωπος ειναι μισητος.

Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.

Οι αφρονες κληρονομουσι μωριαν οι δε φρονιμοι στεφανουνται συνεσιν.

Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.

Οι κακοι υποκλινουσιν εμπροσθεν των αγαθων, και οι ασεβεις εις τας πυλας των δικαιων.

Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.

Ο πτωχος μισειται και υπο του πλησιον αυτου του δε πλουσιου οι φιλοι πολλοι.

Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.

Ο καταφρονων τον πλησιον αυτου αμαρτανει ο δε ελεων τους πτωχους ειναι μακαριος.

Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.

Δεν πλανωνται οι βουλευομενοι κακον; ελεος ομως και αληθεια θελει εισθαι εις τους βουλευομενους αγαθον.

Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.

Εν παντι κοπω υπαρχει κερδος η δε φλυαρια των χειλεων φερει μονον εις ενδειαν.

Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.

Τα πλουτη των σοφων ειναι στεφανος εις αυτους των δε αφρονων η υπεροχη μωρια.

Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.

Ο αληθης μαρτυς ελευθερονει ψυχας ο δε δολιος εκχεει ψευδη.

Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.

Εν τω φοβω του Κυριου ειναι ελπις ισχυρα και εις τα τεκνα αυτου θελει υπαρχει καταφυγιον.

У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.

Ο φοβος του Κυριου ειναι πηγη ζωης, απομακρυνων απο παγιδων θανατου.

Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.

Εν τω πληθει του λαου ειναι η δοξα του βασιλεως εν δε τη ελλειψει του λαου ο αφανισμος του ηγεμονευοντος.

У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.

Ο μακροθυμος εχει μεγαλην φρονησιν ο δε οξυθυμος ανεγειρει την αφροσυνην αυτου.

Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.

Η υγιαινουσα καρδια ειναι ζωη της σαρκος ο δε φθονος σαπρια των οστεων.

Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.

Ο καταθλιβων τον πενητα ονειδιζει τον Ποιητην αυτου ο δε τιμων αυτον ελεει τον πτωχον.

Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.

Ο ασεβης εκτινασσεται εν τη ασεβεια αυτου ο δε δικαιος και εν τω θανατω αυτου εχει ελπιδα.

Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

Εν τη καρδια του συνετου επαναπαυεται σοφια εν μεσω δε των αφρονων φανερουται.

Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.

Η δικαιοσυνη υψονει εθνος η δε αμαρτια ειναι ονειδος λαων.

Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.

Ευνοια του βασιλεως ειναι προς φρονιμον δουλον θυμος δε αυτου προς τον προξενουντα αισχυνην.

Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.