Job 40

Ο Κυριος απεκριθη ετι προς τον Ιωβ και ειπεν

І говорив Господь Йову й сказав:

Ο διαδικαζομενος προς τον Παντοδυναμον θελει διδαξει αυτον; ο ελεγχων τον Θεον ας αποκριθη προς τουτο.

Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огудник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!

Τοτε ο Ιωβ απεκριθη προς τον Κυριον και ειπεν

І Йов відповів Господеві й сказав:

Ιδου, εγω ειμαι ουτιδανος τι δυναμαι να αποκριθω προς σε; θελω βαλει την χειρα μου επι το στομα μου

Оце я знікчемнів, що ж маю Тобі відповісти? Я кладу свою руку на уста свої...

απαξ ελαλησα και δεν θελω αποκριθη πλεον μαλιστα, δις αλλα δεν θελω επιπροσθεσει.

Я раз говорив був, і вже не скажу, а вдруге і більш не додам!...

Τοτε απεκριθη ο Κυριος προς τον Ιωβ εκ του ανεμοστροβιλου και ειπε

І відповів Господь Йову із бурі й сказав:

Ζωσον ηδη ως ανηρ την οσφυν σου εγω θελω σε ερωτησει, και απαγγειλον μοι.

Підпережи но ти стегна свої, як мужчина: Я буду питати тебе, ти ж пояснюй Мені!

Θελεις αρα αναιρεσει την κρισιν μου; θελεις με καταδικασει, δια να δικαιωθης;

Чи ти хочеш порушити право Моє, винуватити Мене, щоб оправданим бути?

Εχεις βραχιονα ως ο Θεος; η δυνασαι να βροντας με φωνην ως αυτος;

Коли маєш рамено, як Бог, і голосом ти загримиш, немов Він,

Στολισθητι τωρα μεγαλοπρεπειαν και υπεροχην και ενδυθητι δοξαν και ωραιοτητα.

то окрась Ти себе пишнотою й величністю, зодягнися у славу й красу!

Εκχεε τας φλογας της οργης σου και βλεπε παντα υπερηφανον και ταπεινονε αυτον.

Розпорош лютість гніву свого, і поглянь на все горде й принизь ти його!

Βλεπε παντα υπερηφανον κρημνιζε αυτον και καταπατει τους ασεβεις εν τω τοπω αυτων.

Поглянь на все горде й його впокори, поспихай нечестивих на їхньому місці,

Κρυψον αυτους ομου εν τω χωματι καλυψον τα προσωπα αυτων εν αφανεια.

поховай їх у поросі разом, а їхні обличчя обвий в укритті.

Τοτε και εγω θελω ομολογησει προς σε, οτι η δεξια σου δυναται να σε σωση.

Тоді й Я тебе славити буду, як правиця твоя допоможе тобі!

Ιδου τωρα, ο Βεεμωθ, τον οποιον εκαμα μετα σου, τρωγει χορτον ως βους.

А ось бегемот, що його Я створив, як тебе, траву, як худоба велика, він їсть.

Ιδου τωρα, η δυναμις αυτου ειναι εν τοις νεφροις αυτου και η ισχυς αυτου εν τω ομφαλω της κοιλιας αυτου.

Ото сила його в його стегнах, його ж міцність у м'язах його живота.

Υψονει την ουραν αυτου ως κεδρον τα νευρα των μηρων αυτου ειναι συμπεπλεγμενα.

Випростовує він, немов кедра, свойого хвоста, жили стегон його посплітались.

Τα οστα αυτου ειναι χαλκινοι σωληνες τα οστα αυτου ως μοχλοι σιδηρου.

Його кості немов мідяні оті рури, костомахи його як ті пруття залізні.

Τουτο ειναι το αριστουργημα του Θεου ο ποιησας αυτον δυναται να πλησιαση εις αυτον την ρομφαιαν αυτου.

Голова оце Божих доріг; і тільки Творець його може зблизити до нього меча...

Διοτι τα ορη προμηθευουσιν εις αυτον την τροφην, οπου παιζουσι παντα τα θηρια του αγρου.

Бо гори приносять поживу йому, і там грається вся звірина польова.

Πλαγιαζει υποκατω των σκιερων δενδρων, υπο την σκεπην των καλαμων και εν τοις βαλτοις.

Під лотосами він вилежується, в укритті очерету й болота.

Τα σκιερα δενδρα σκεπαζουσιν αυτον με την σκιαν αυτων αι ιτεαι των ρυακων περικαλυπτουσιν αυτον.

Лотоси тінню своєю вкривають його, тополі поточні його обгортають.

Ιδου, εαν πλημμυριση ποταμος, δεν σπευδει να φυγη εχει θαρρος, και αν ο Ιορδανης προσβαλλη εις το στομα αυτου.

Ось підіймається річка, та він не боїться її, він безпечний, хоча б сам Йордан йому в пащу впливав!

Δυναται τις φανερα να συλλαβη αυτον; η δια παγιδων να διατρυπηση την ρινα αυτου;

Хто може схопити його в його очах, гаками ніздрю продіравити? Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром? Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш? Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне? Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного? Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх? Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв? Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову? Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!