Psalms 88

Ya RAB, beni kurtaran Tanrı, Gece gündüz sana yakarıyorum.

Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина.

Duam sana erişsin, Kulak ver yakarışıma.

Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:

Çünkü sıkıntıya doydum, Canım ölüler diyarına yaklaştı.

хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,

Ölüm çukuruna inenler arasında sayılıyorum, Tükenmiş gibiyim;

душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!

Ölüler arasına atılmış, Artık anımsamadığın, İlginden yoksun, Mezarda yatan cesetler gibiyim.

Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...

Beni çukurun dibine, Karanlıklara, derinliklere attın.

Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...

Öfken üzerime çöktü, Dalga dalga kızgınlığınla beni ezdin. Sela

Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.

Yakınlarımı benden uzaklaştırdın, İğrenç kıldın beni gözlerinde. Kapalı kaldım, çıkamıyorum.

На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.

Üzüntüden gözlerimin feri sönüyor, Her gün sana yakarıyorum, ya RAB, Ellerimi sana açıyorum.

Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,

Harikalarını ölülere mi göstereceksin? Ölüler mi kalkıp seni övecek? Sela

стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...

Sevgin mezarda, Sadakatin yıkım diyarında duyurulur mu?

Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.

Karanlıklarda harikaların, Unutulmuşluk diyarında doğruluğun bilinir mi?

Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?

Ama ben, ya RAB, yardıma çağırıyorum seni, Sabah duam sana varıyor.

Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?

Niçin beni reddediyorsun, ya RAB, Neden yüzünü benden gizliyorsun?

Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...

Düşkünüm, gençliğimden beri ölümle burun burunayım, Dehşetlerinin altında tükendim.

Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?

Şiddetli gazabın üzerimden geçti, Saçtığın dehşet beni yedi bitirdi.

Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...

Bütün gün su gibi kuşattılar beni, Çevremi tümüyle sardılar.

Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,

Eşi dostu benden uzaklaştırdın, Tek dostum karanlık kaldı.

вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...