Job 4

4:1

Temanlı Elifaz şöyle yanıtladı:

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

4:2

“Biri sana bir şey söylemeye çalışsa gücenir misin? Kim konuşmadan durabilir?

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

4:3

Evet, pek çoklarına sen ders verdin, Zayıf elleri güçlendirdin,

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

4:4

Tökezleyeni senin sözlerin ayakta tuttu, Titreyen dizleri sen pekiştirdin.

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

4:5

Ama şimdi senin başına gelince gücüne gidiyor, Sana dokununca yılgınlığa düşüyorsun.

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

4:6

Senin güvendiğin Tanrı’dan korkun değil mi, Umudun kusursuz yaşamında değil mi?

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

4:7

“Düşün biraz: Hangi suçsuz yok oldu, Nerede doğrular yıkıma uğradı?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

4:8

Benim gördüğüm kadarıyla, fesat sürenler, Kötülük tohumu ekenler ektiklerini biçiyor.

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

4:9

Tanrı’nın soluğuyla yok oluyor, Öfkesinin rüzgarıyla tükeniyorlar.

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

4:10

Aslanın kükremesi, homurtusu kesildi, Dişleri kırıldı genç aslanların.

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

4:11

Aslan av bulamadığı için yok oluyor, Dişi aslanın yavruları dağılıyor.

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

4:12

“Bir söz gizlice erişti bana, Fısıltısı kulağıma ulaştı.

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

4:13

Gece rüyaların doğurduğu düşünceler içinde, İnsanları ağır uyku bastığı zaman,

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

4:14

Beni dehşet ve titreme aldı, Bütün kemiklerimi sarstı.

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

4:15

Önümden bir ruh geçti, Tüylerim ürperdi.

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

4:16

Durdu, ama ne olduğunu seçemedim. Bir suret duruyordu gözümün önünde, Çıt çıkmazken bir ses duydum:

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

4:17

‘Tanrı karşısında insan doğru olabilir mi? Kendisini yaratanın karşısında temiz çıkabilir mi?

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

4:18

Bakın, Tanrı kullarına güvenmez, Meleklerinde hata bulur da,

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

4:19

Çamur evlerde oturanlara, Mayası toprak olanlara, Güveden kolay ezilenlere mi güvenir?

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

4:20

Ömürleri sabahtan akşama varmaz, Kimse farkına varmadan sonsuza dek yok olurlar.

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

4:21

İçlerindeki çadır ipleri çekilince, Bilgelikten yoksun olarak ölüp giderler.’

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...