Job 37

“Yüreğim titrer buna, Yerinden oynar.

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Dinleyin, gürleyen sesini dinleyin, Ağzından çıkan sesi!

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Şimşeğini göğün altındaki her yere, Yeryüzünün dört bucağına salar.

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Ardından bir ses gümbürder, Görkemli sesiyle gürler. Sesi duyulunca şimşekleri alıkoymaz.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Tanrı’nın sesi şaşılacak biçimde gürler, O, anlayışımızın ötesinde büyük işler yapar.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Çünkü kara, ‘Yere düş’ der, Sağanağa, ‘Bütün şiddetinle boşal.’

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Yarattığı bütün insanlar ne yaptığını bilsin diye, Herkese işini bıraktırır.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

Hayvanlar kovuklarına girer, İnlerinde otururlar.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

Kasırga yuvasından kopar, Soğuk saçılan rüzgarlardan.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Tanrı’nın soluğu suları dondurur, Geniş sular buz tutar.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

Bulutlara nem yükler, Şimşeğini her yana yayar.

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

Yeryüzünde ne buyurursa yapmak üzere Bulutlar O’nun istediği yönde döner durur.

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

Ya insanları cezalandırmak Ya da yeryüzünü sulayıp sevgisini göstermek için Yağmur gönderir.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

“Dinle, Eyüp, Dur da düşün Tanrı’nın şaşılası işlerini.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Tanrı’nın bulutları nasıl düzenlediğini, Şimşeğini nasıl çaktırdığını biliyor musun?

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Bulutların dengesini, Bilgisi kusursuz olanın şaşılası işlerini biliyor musun?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Dünyanın soluğu kesildiğinde Güneyin kavurucu rüzgarı altında Giysilerin seni terletmez mi?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Dökme tunç bir ayna kadar sert olan gökkubbeyi O’nunla birlikte yayabilir misin?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

“O’na ne söyleyeceğimizi öğret bize, Çünkü karanlık yüzünden sözümüze düzen veremiyoruz.

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Konuşmak istediğim O’na söylenebilir mi? Kimse yutulmak ister mi?

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Rüzgar geçip göğü temizlediğinde Gökte parıldayan ışığa kimse bakamaz.

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

Altın parıltısı geliyor kuzeyden, Tanrı korkunç görkeme bürünmüş.

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

Her Şeye Gücü Yeten’e biz ulaşamayız. Gücü yücedir, Adaleti ve eşsiz doğruluğuyla kimseyi ezmez.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Bu yüzden insanlar O’na saygı duyar, Çünkü O, bilgeleri dikkate almaz.”

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.