Job 3

[] Sonunda Eyüp ağzını açtı ve doğduğu güne lanet edip şöyle dedi:

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

[] Sonunda Eyüp ağzını açtı ve doğduğu güne lanet edip şöyle dedi:

І Йов заговорив та й сказав:

“Doğduğum gün yok olsun, ‘Bir oğul doğdu’ denen gece yok olsun!

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Karanlığa bürünsün o gün, Yüce Tanrı onunla ilgilenmesin, Üzerine ışık doğmasın.

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Karanlık ve ölüm gölgesi sahip çıksın o güne, Bulut çöksün üzerine; Işığını karanlık söndürsün.

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Zifiri karanlık yutsun o geceyi, Yılın günleri arasında sayılmasın, Aylardan hiçbirine girmesin.

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

Kısır olsun o gece, Sevinç sesi duyulmasın içinde.

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Günleri lanetleyenler, Livyatan’ı uyandırmaya hazır olanlar, O günü lanetlesin.

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Akşamının yıldızları kararsın, Boş yere aydınlığı beklesin, Tan atışını görmesin.

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Çünkü sıkıntı yüzü görmemem için Anamın rahminin kapılarını üstüme kapamadı.

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

“Neden doğarken ölmedim, Rahimden çıkarken son soluğumu vermedim?

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

Neden beni dizler, Emeyim diye memeler karşıladı?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Çünkü şimdi huzur içinde yatmış, Uyuyup dinlenmiş olurdum;

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

Yaptırdıkları kentler şimdi viran olan Dünya kralları ve danışmanlarıyla birlikte,

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

Evlerini gümüşle dolduran Altın sahibi önderlerle birlikte.

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

Neden düşük bir çocuk gibi, Gün yüzü görmemiş yavrular gibi toprağa gömülmedim?

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

Orada kötüler kargaşayı bırakır, Yorgunlar rahat eder.

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

Tutsaklar huzur içinde yaşar, Angaryacının sesini duymazlar.

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

Küçük de büyük de oradadır, Köle efendisinden özgürdür.

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

“Niçin sıkıntı çekenlere ışık, Acı içindekilere yaşam verilir?

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

[] Oysa onlar gelmeyen ölümü özler, Onu define arar gibi ararlar;

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Mezara kavuşunca Neşeden coşar, sevinç bulurlar.

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

Neden yaşam verilir nereye gideceğini bilmeyen insana, Çevresini Tanrı’nın çitle çevirdiği kişiye?

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

Çünkü iniltim ekmekten önce geliyor, Su gibi dökülmekte feryadım.

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

Korktuğum, Çekindiğim başıma geldi.

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

Huzur yok, sükûnet yok, rahat yok, Yalnız kargaşa var.”

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...