Job 28

Gümüş maden ocağından elde edilir, Altını arıtmak için de bir yer vardır.

Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,

Demir topraktan çıkarılır, Bakırsa taştan.

залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.

İnsan karanlığa son verir, Koyu karanlığın, ölüm gölgesinin taşlarını Son sınırına kadar araştırır.

Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:

Maden kuyusunu insanların oturduğu yerden uzakta açar, İnsan ayağının unuttuğu yerlerde, Herkesten uzak iplere sarılıp sallanır.

ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.

Ekmek topraktan çıkar, Toprağın altı ise yanmış, altüst olmuştur.

Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,

Kayalarından laciverttaşı çıkar, Yüzeyi altın tozunu andırır.

місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.

Yırtıcı kuş yolu bilmez, Doğanın gözü onu görmemiştir.

Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,

Güçlü hayvanlar oraya ayak basmamış, Aslan oradan geçmemiştir.

не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.

Madenci elini çakmak taşına uzatır, Dağları kökünden altüst eder.

Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,

Kayaların içinden tüneller açar, Gözleri değerli ne varsa görür.

пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!

Irmakların kaynağını tıkar, Gizli olanı ışığa çıkarır.

Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.

Ama bilgelik nerede bulunur? Aklın yeri neresi?

Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?

İnsan onun değerini bilmez, Yaşayanlar diyarında ona rastlanmaz.

Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.

Engin, “Bende değil” der, Deniz, “Yanımda değil.”

Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!

Onun bedeli saf altınla ödenmez, Değeri gümüşle ölçülmez.

Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.

Ona Ofir altınıyla, değerli oniksle, Laciverttaşıyla değer biçilmez.

Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.

Ne altın ne cam onunla karşılaştırılabilir, Saf altın kaplara değişilmez.

Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.

Yanında mercanla billurun sözü edilmez, Bilgeliğin değeri mücevherden üstündür.

Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!

Kûş topazı onunla denk sayılmaz, Saf altınla ona değer biçilmez.

Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.

Öyleyse bilgelik nereden geliyor? Aklın yeri neresi?

А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?

O bütün canlıların gözünden uzaktır, Gökte uçan kuşlardan bile saklıdır.

Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.

Yıkım’la Ölüm: “Kulaklarımız ancak fısıltısını duydu” der.

Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!

Onun yolunu Tanrı anlar, Yerini bilen O’dur.

Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!

Çünkü O yeryüzünün uçlarına kadar bakar, Göklerin altındaki her şeyi görür.

Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.

Rüzgara güç verdiği, Suları ölçtüğü,

Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,

Yağmura kural koyduğu, Yıldırıma yol açtığı zaman,

коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,

Bilgeliği görüp değerini biçti, Onu onaylayıp araştırdı.

тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!

[] İnsana, “İşte Rab korkusu, bilgelik budur” dedi, “Kötülükten kaçınmak akıllılıktır.”

І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!