Job 27

Eyüp anlatmaya devam etti:

І Йов далі вів мову свою та й казав:

“Hakkımı elimden alan Tanrı’nın varlığı hakkı için, Bana acı çektiren Her Şeye Gücü Yeten’in hakkı için,

Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

İçimde yaşam belirtisi olduğu sürece, Tanrı’nın soluğu burnumda olduğu sürece,

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

Ağzımdan kötü söz çıkmayacak, Dilimden yalan dökülmeyecek.

неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

Size asla hak vermeyecek, Son soluğumu verene dek suçsuz olduğumu söyleyeceğim.

Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

Doğruluğuma sarılacak, onu bırakmayacağım, Yaşadığım sürece vicdanım beni suçlamayacak.

за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

“Düşmanlarım kötüler gibi, Bana saldıranlar haksızlar gibi cezalandırılsın.

нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Tanrısız insanın umudu nedir Tanrı onu yok ettiğinde, canını aldığında?

Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

Başına sıkıntı geldiğinde, Tanrı feryadını duyar mı?

Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

Her Şeye Gücü Yeten’den zevk alır mı? Her zaman Tanrı’ya yakarır mı?

Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

“Tanrı’nın gücünü size öğreteceğim, Her Şeye Gücü Yeten’in tasarısını gizlemeyeceğim.

Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

Aslında siz, hepiniz gördünüz bunu, Öyleyse ne diye boş boş konuşuyorsunuz?

таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

“Kötünün Tanrı’dan alacağı pay, Zorbanın Her Şeye Gücü Yeten’den alacağı miras şudur:

Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

Çocukları ne kadar çok olursa olsun, kılıçla öldürülecek, Soyu yeterince ekmek bulamayacaktır.

Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

Sağ kalanlar hastalıktan ölüp gömülecek, Dul karıları ağlamayacaktır.

Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Kötü insan kum gibi gümüş yığsa, Yığınla giysi biriktirse,

Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

Onun biriktirdiğini doğru insan giyecek, Gümüşü suçsuz paylaşacak.

то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

Evini güve kozası gibi inşa eder, Bekçinin kurduğu çardak gibi.

Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

Zengin olarak yatar, ama bu öyle sürmez, Gözlerini açtığında hepsi yok olup gitmiştir.

він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

Dehşet onu sel gibi basar, Kasırga gece kapar götürür.

Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

Doğu rüzgarı onu uçurup götürür, Yerinden silip süpürür.

східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

Acımasızca üzerine eser, Elinden kaçmaya çalışırken.

Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

Onunla alay ederek el çırpar, Yerinden ıslık çalar.”

Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...