Job 21

Eyüp şöyle yanıtladı:

А Йов відповів та й сказав:

“Sözümü dikkatle dinleyin, Bana verdiğiniz avuntu bu olsun.

Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!

Bırakın ben de konuşayım, Ben konuştuktan sonra alay edin.

Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.

“Yakınmam insana mı karşı? Niçin sabırsızlanmayayım?

Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?

Bana bakın da şaşın, Elinizi ağzınıza koyun.

Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...

Bunu düşündükçe içimi korku sarıyor, Bedenimi titreme alıyor.

І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...

Kötüler niçin yaşıyor, Yaşlandıkça güçleri artıyor?

Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?

Çocukları sapasağlam çevrelerinde, Soyları gözlerinin önünde.

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...

Evleri güvenlik içinde, korkudan uzak, Tanrı’nın sopası onlara dokunmuyor.

Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.

Boğalarının çiftleşmesi hiç boşa çıkmaz, İnekleri hep doğurur, hiç düşük yapmaz.

Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.

Çocuklarını sürü gibi salıverirler, Yavruları oynaşır.

Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.

Tef ve lir eşliğinde şarkı söyler, Ney sesiyle eğlenirler.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Ömürlerini bolluk içinde geçirir, Esenlik içinde ölüler diyarına inerler.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.

Tanrı’ya, ‘Bizden uzak dur!’ derler, ‘Yolunu öğrenmek istemiyoruz.

А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!

Her Şeye Gücü Yeten kim ki, O’na kulluk edelim? Ne kazancımız olur O’na dua etsek?’

Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?

Ama zenginlikleri kendi ellerinde değil. Kötülerin öğüdü benden uzak olsun.

Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...

“Kaç kez kötülerin kandili söndü, Başlarına felaket geldi, Tanrı öfkelendiğinde paylarına düşen kederi verdi?

Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!

Kaç kez rüzgarın sürüklediği saman gibi, Kasırganın uçurduğu saman çöpü gibi oldular?

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!

‘Tanrı babaların cezasını çocuklarına çektirir’ diyorsunuz, Kendilerine çektirsin de bilsinler nasıl olduğunu.

Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!

Yıkımlarını kendi gözleriyle görsünler, Her Şeye Gücü Yeten’in gazabını içsinler.

Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!

Çünkü sayılı ayları sona erince Geride bıraktıkları aileleri için niye kaygı çeksinler?

Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

“En yüksektekileri bile yargılayan Tanrı’ya Kim akıl öğretebilir?

Чи буде хто Бога навчати знання, Його, що й небесних судитиме?

Biri gücünün doruğunda ölür, Büsbütün rahat ve kaygısız.

Оцей в повній силі своїй помирає, увесь він спокійний та мирний,

Bedeni iyi beslenmiş, İlikleri dolu.

діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.

Ötekiyse acı içinde ölür, İyilik nedir hiç tatmamıştır.

А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,

Toprakta birlikte yatarlar, Üzerlerini kurt kaplar.

та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє...

“Bakın, düşüncelerinizi, Bana zarar vermek için kurduğunuz düzenleri biliyorum.

Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.

‘Büyük adamın evi nerede?’ diyorsunuz, ‘Kötülerin çadırları nerede?’

Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?

Yolculara hiç sormadınız mı? Anlattıklarına kulak asmadınız mı?

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:

Felaket günü kötü insan esirgenir, Gazap günü ona kurtuluş yolu gösterilir.

що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!

Kim davranışını onun yüzüne vurur? Kim yaptığının karşılığını ona ödetir?

Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?

Mezarlığa taşınır, Kabri başında nöbet tutulur.

І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають...

Vadi toprağı tatlı gelir ona, Herkes ardından gider, Önüsıra gidenlerse sayısızdır.

Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, немає числа...

“Boş laflarla beni nasıl avutursunuz? Yanıtlarınızdan çıkan tek sonuç yalandır.”

І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?...