Job 11

Naamalı Sofar şöyle yanıtladı:

І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:

“Bunca söz yanıtsız mı kalsın? Çok konuşan haklı mı sayılsın?

Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?

Saçmalıkların karşısında sussun mu insanlar? Sen alay edince kimse seni utandırmasın mı?

Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?

Tanrı’ya, ‘İnancım arıdır’ diyorsun, ‘Senin gözünde temizim.’

Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!

Ama keşke Tanrı konuşsa, Sana karşı ağzını açsa da,

О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,

Bilgeliğin sırlarını bildirse! Çünkü bilgelik çok yönlüdür. Bil ki, Tanrı günahlarından bazılarını unuttu bile.

і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

“Tanrı’nın derin sırlarını anlayabilir misin? Her Şeye Gücü Yeten’in sınırlarına ulaşabilir misin?

Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?

Onlar gökler kadar yüksektir, ne yapabilirsin? Ölüler diyarından derindir, nasıl anlayabilirsin?

Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?

Ölçüleri yeryüzünden uzun, Denizden geniştir.

Її міра довша за землю, і ширша за море вона!

“Gelip seni hapsetse, mahkemeye çağırsa, Kim O’na engel olabilir?

Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?

Çünkü O yalancıları tanır, Kötülüğü görür de dikkate almaz mı?

Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?

Ne zaman yaban eşeği insan doğurursa, Aptal da o zaman sağduyulu olur.

Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

“O’na yüreğini adar, Ellerini açarsan,

Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,

İşlediğin günahı kendinden uzaklaştırır, Çadırında haksızlığa yer vermezsen,

якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,

Utanmadan başını kaldırır, Sağlam ve korkusuz olabilirsin.

тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!

Sıkıntılarını unutur, Akıp gitmiş sular gibi anarsın onları.

Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...

Yaşamın öğlen güneşinden daha parlak olur, Karanlık sabaha döner.

Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.

Güven duyarsın, çünkü umudun olur, Çevrene bakıp güvenlik içinde yatarsın.

І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,

Uzanırsın, korkutan olmaz, Birçokları senden lütuf diler.

і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...

Ama kötülerin gözlerinin feri sönecek, Kaçacak yer bulamayacaklar, Tek umutları son soluklarını vermek olacak.”

А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!