Lamentations 3

YO soy el hombre que ha visto aflicción en la vara de su enojo.

Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

Guióme y llevóme en tinieblas, mas no en luz.

Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

Ciertamente contra mí volvió y revolvió su mano todo el día.

Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

Hizo envejecer mi carne y mi piel; quebrantó mis huesos.

Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

Edificó contra mí, y cercóme de tósigo y de trabajo.

обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

Asentóme en oscuridades, como los ya muertos de mucho tiempo.

у темноті мене посадив, мов померлих давно...

Cercóme por todos lados, y no puedo salir; agravó mis grillos.

Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

Aun cuando clamé y dí voces, cerro los oídos á mi oración.

І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

Cercó mis caminos con piedra tajada, torció mis senderos.

Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

Como oso que acecha fué para mí, como león en escondrijos.

Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

Torció mis caminos, y depedazóme; tornóme asolado.

Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

Su arco entesó, y púsome como blanco á la saeta.

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

Hizo entrar en mis riñones las saetas de su aljaba.

пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

Fuí escarnio á todo mi pueblo, canción de ellos todos los días.

Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

Hartóme de amarguras, embriagóme de ajenjos.

Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

Quebróme los dientes con cascajo, cubrióme de ceniza.

І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

Y mi alma se alejó de la paz, olvidéme del bien.

і душа моя спокій згубила, забув я добро...

Y dije: Pereció mi fortaleza, y mi esperanza de JEHOVÁ.

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

Acuérdate de mi aflicción y de mi abatimiento, del ajenjo y de la hiel.

Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

Tendrálo aún en memoria mi alma, porque en mí está humillada.

душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

Esto reduciré á mi corazón, por lo cual esperaré.

Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

Es por la misericordia de JEHOVÁ que no somos consumidos, porque nunca decayeron sus misericordias.

Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

Nuevas son cada mañana; grande es tu fidelidad.

нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

Mi parte es JEHOVÁ, dijo mi alma; por tanto en él esperaré.

Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

Bueno es JEHOVÁ á los que en él esperan, al alma que le buscare.

Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

Bueno es esperar callando en la salud de JEHOVÁ.

Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

Bueno es al hombre, si llevare el yugo desde su mocedad.

Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

Sentaráse solo, y callará, porque lo llevó sobre sí.

нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

Pondrá su boca en el polvo, por si quizá hay esperanza.

хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

Dará la mejilla al que le hiriere; hartaráse de afrenta.

хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

Porque el Señor no desechará para siempre:

Бо Господь не навіки ж покине!

Antes si afligiere, también se compadecerá según la multitud de sus misericordias.

Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

Porque no aflige ni congoja de su corazón á los hijos de los hombres.

бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

Desmenuzar bajo de sus pies todos los encarcelados de la tierra,

Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

Hacer apartar el derecho del hombre ante la presencia del Altísimo,

щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

Trastornar al hombre en su causa, el Señor no lo sabe.

щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

¿Quién será aquel que diga, que vino algo que el Señor no mandó?

Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

¿De la boca del Altísimo no saldrá malo y bueno?

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

¿Por qué murmura el hombre viviente, el hombre en su pecado?

Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

Escudriñemos nuestros caminos, y busquemos, y volvámonos á JEHOVÁ.

Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Levantemos nuestros corazones con las manos á Dios en los cielos.

підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

Nosotros nos hemos rebelado, y fuimos desleales; tú no perdonaste.

Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

Desplegaste la ira, y nos perseguiste; mataste, no perdonaste.

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Te cubriste de nube, porque no pasase la oración nuestra.

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

Raedura y abominación nos tornaste en medio de los pueblos.

Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

Todos nuestros enemigos abrieron sobre nosotros su boca.

наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

Temor y lazo fué para nosotros, asolamiento y quebrantamiento.

страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

Ríos de aguas echan mis ojos, por el quebrantamiento de la hija de mi pueblo.

Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

Mis ojos destilan, y no cesan, porque no hay alivio,

Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,

Hasta que JEHOVÁ mire y vea desde los cielos.

аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

Mis ojos contristaron mi alma, por todas las hijas de mi ciudad.

моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

Mis enemigos me dieron caza como á ave, sin por qué.

Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

Ataron mi vida en mazmorra, pusieron piedra sobre mí.

життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

Aguas de avenida vinieron sobre mi cabeza; yo dije: Muerto soy.

Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

Invoqué tu nombre, oh JEHOVÁ, desde la cárcel profunda.

Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

Oíste mi voz; no escondas tu oído á mi clamor, para mi respiro

Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

Acercástete el día que te invoqué: dijiste: No temas.

Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

Abogaste, Señor, la causa de mi alma; redimiste mi vida.

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

Tú has visto, oh JEHOVÁ, mi agravio; defiende mi causa.

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

Tú has visto toda su venganza; todos sus pensamientos contra mí.

Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

Tú has oído el oprobio de ellos, oh JEHOVÁ, todas sus maquinaciones contra mí;

Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

Los dichos de los que contra mí se levantaron, y su designio contra mí todo el día.

мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

Su sentarse, y su levantarse mira: yo soy su canción.

Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

Dales el pago, oh JEHOVÁ, según la obra de sus manos.

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Dales ansia de corazón, tu maldición á ellos.

Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

Persíguelos en tu furor, y quebrántalos de debajo de los cielos, oh JEHOVÁ.

Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!