Job 3

DESPUÉS de esto abrió Job su boca, y maldijo su día.

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

Y exclamó Job, y dijo:

І Йов заговорив та й сказав:

Perezca el día en que yo nací, Y la noche que se dijo: Varón es concebido.

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Sea aquel día sombrío, Y Dios no cuide de él desde arriba, Ni claridad sobre él resplandezca.

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Aféenlo tinieblas y sombra de muerte; Repose sobre él nublado, Que lo haga horrible como caliginoso día.

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Ocupe la oscuridad aquella noche; No sea contada entre los días del año, Ni venga en él número de los meses.

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

¡Oh si fuere aquella noche solitaria, Que no viniera canción alguna en ella!

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Maldíganla los que maldicen al día, Los que se aprestan para levantar su llanto.

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Oscurézcanse las estrellas de su alba; Espere la luz, y no venga, Ni vea los párpados de la mañana:

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

Por cuanto no cerró las puertas del vientre donde yo estaba, Ni escondió de mis ojos la miseria.

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

¿Por qué no morí yo desde la matriz, Ó fuí traspasado en saliendo del vientre?

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

¿Por qué me previnieron las rodillas? ¿Y para qué las tetas que mamase?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

Pues que ahora yaciera yo, y reposara; Durmiera, y entonces tuviera reposo,

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

Con los reyes y con los consejeros de la tierra, Que edifican para sí los desiertos;

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

Ó con los príncipes que poseían el oro, Que henchían sus casas de plata.

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

Ó ¿por qué no fuí escondido como aborto, Como los pequeñitos que nunca vieron luz?

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

Allí los impíos dejan el perturbar, Y allí descansan los de cansadas fuerzas.

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

Allí asimismo reposan los cautivos; No oyen la voz del exactor.

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

Allí están el chico y el grande; Y el siervo libre de su señor.

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

¿Por qué se da luz al trabajado, Y vida á los de ánimo en amargura,

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

Que esperan la muerte, y ella no llega, Aunque la buscan más que tesoros;

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

Que se alegran sobremanera, Y se gozan, cuando hallan el sepulcro?

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

¿Por qué al hombre que no sabe por donde vaya, Y al cual Dios ha encerrado?

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

Pues antes que mi pan viene mi suspiro; Y mis gemidos corren como aguas.

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

Porque el temor que me espantaba me ha venido, Y hame acontecido lo que temía.

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

No he tenido paz, no me aseguré, ni me estuve reposado; Vínome no obstante turbación.

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...