Job 24

PUESTO que no son ocultos los tiempos al Todopoderoso, ¿Por qué los que le conocen no ven sus días?

Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Traspasan los términos, Roban los ganados, y apaciéntanlos.

Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

Llévanse el asno de los huérfanos; Prenden el buey de la viuda.

займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

Hacen apartar del camino á los menesterosos: Y todos los pobres de la tierra se esconden.

вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

He aquí, como asnos monteses en el desierto, Salen á su obra madrugando para robar; El desierto es mantenimiento de sus hijos.

Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

En el campo siegan su pasto, Y los impíos vendimian la viña ajena.

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

Al desnudo hacen dormir sin ropa, Y que en el frío no tenga cobertura.

наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

Con las avenidas de los montes se mojan, Y abrazan las peñas sin tener abrigo.

мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

Quitan el pecho á los huérfanos, Y de sobre el pobre toman la prenda.

Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

Al desnudo hacen andar sin vestido, Y á los hambrientos quitan los hacecillos.

Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

De dentro de sus paredes exprimen el aceite, Pisan los lagares, y mueren de sed.

Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

De la ciudad gimen los hombres, Y claman las almas de los heridos de muerte: Mas Dios no puso estorbo.

Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

Ellos son los que, rebeldes á la luz, Nunca conocieron sus caminos, Ni estuvieron en sus veredas.

Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

Á la luz se levanta el matador, mata al pobre y al necesitado, Y de noche es como ladrón.

На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

El ojo del adúltero está aguardando la noche, Diciendo: No me verá nadie: Y esconde su rostro.

А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

En las tinieblas minan las casas, Que de día para sí señalaron; No conocen la luz.

Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

Porque la mañana es á todos ellos como sombra de muerte; Si son conocidos, terrores de sombra de muerte los toman.

бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

Son instables más que la superficie de las aguas; Su porción es maldita en la tierra; No andarán por el camino de las viñas.

Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

La sequía y el calor arrebatan las aguas de la nieve; Y el sepulcro á los pecadores.

Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

Olvidaráse de ellos el seno materno; de ellos sentirán los gusanos dulzura; Nunca más habrá de ellos memoria, Y como un árbol serán los impíos quebrantados.

Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

Á la mujer estéril que no paría, afligió; Y á la viuda nunca hizo bien.

Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

Mas á los fuertes adelantó con su poder: Levantóse, y no se da por segura la vida.

А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

Le dieron á crédito, y se afirmó: Sus ojos están sobre los caminos de ellos.

Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

Fueron ensalzados por un poco, mas desaparecen, Y son abatidos como cada cual: serán encerrados, Y cortados como cabezas de espigas.

підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

Y si no, ¿quién me desmentirá ahora, Ó reducirá á nada mis palabras?

Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?