Psalms 88

(O cîntare. Un psalm al fiilor lui Core. Către mai marele cîntăreţilor. De cîntat cu flautul. O cîntare a lui Heman, Ezrahitul.) Doamne, Dumnezeul mîntuirii mele! Zi şi noapte strig înaintea Ta!

Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина.

S'ajungă rugăciunea mea înaintea Ta! Ia aminte la cererile mele;

Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:

căci mi s'a săturat sufletul de rele, şi mi se apropie viaţa de locuinţa morţilor.

хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,

Sînt pus în rîndul celor ce se pogoară în groapă, sînt ca un om, care nu mai are putere.

душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!

Stau întins printre cei morţi, ca cei ucişi şi culcaţi în mormînt, de cari nu-Ţi mai aduci aminte, şi cari sînt despărţiţi de mîna Ta.

Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...

M'ai aruncat în groapa cea mai de jos, în întunerec, în adîncuri.

Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...

Mînia Ta mă apasă, şi mă năpădeşti cu toate valurile Tale. -

Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.

Ai îndepărtat dela mine pe toţi prietenii mei, m'ai făcut o pricină de scîrbă pentru ei; sînt închis şi nu pot să ies.

На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.

Mi se topesc ochii de suferinţă; în toate zilele Te chem, Doamne, şi-mi întind mînile spre Tine!

Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,

Oare pentru morţi faci Tu minuni? Sau se scoală morţii să Te laude? -

стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...

Se vorbeşte de bunătatea Ta în mormînt, şi de credincioşia Ta în Adînc?

Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.

Sînt cunoscute minunile Tale în întunerec, şi dreptatea Ta în ţara uitării?

Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?

Doamne, eu îşi cer ajutorul, şi dimineaţa rugăciunea mea se înalţă la Tine.

Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?

Pentruce, Doamne, lepezi sufletul meu? Pentruce îmi ascunzi Faţa Ta?

Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...

Din tinereţă, sînt nenorocit şi trag să mor, sînt cuprins de spaimele Tale, şi nu ştiu ce să mai fac.

Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?

Mînia Ta trece peste mine, spaimele Tale mă nimicesc de tot.

Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...

Ele mă înconjoară toată ziua, ca nişte ape, mă înfăşoară toate deodată.

Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,

Ai depărtat dela mine pe prieteni şi tovarăşi; şi cei de aproape ai mei s'au făcut nevăzuţi.

вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...