Psalms 74

(O cîntare a lui Asaf.) Pentruce, Dumnezeule, ne lepezi pentru totdeauna? Pentruce Te mînii pe turma păşunii Tale?

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Adu-Ţi aminte de poporul Tău, pe care l-ai cîştigat odinioară, pe care l-ai răscumpărat ca seminţie a moştenirii Tale! Adu-Ţi aminte de muntele Sionului, unde Îţi aveai locuinţa;

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

îndreaptă-Ţi paşii spre aceste locuri pustiite fără curmare! Vrăjmaşul a pustiit totul în locaşul Tău cel sfînt.

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Protivnicii Tăi au mugit în mijlocul Templului Tău; şi-au pus semnele lor drept semne.

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Parcă erau nişte oameni, cari ridică toporul într'o pădure deasă:

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

în curînd au sfărîmat toate podoabele săpate, cu lovituri de securi şi ciocane.

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

Au pus foc sfîntului Tău locaş; au dărîmat şi au pîngărit locuinţa Numelui Tău.

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

Ei ziceau în inima lor: ,,Să -i prăpădim pe toţi!`` Au ars toate locurile sfinte din ţară.

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

Semnele noastre nu le mai vedem; nu mai este niciun prooroc, şi nu mai este nimeni printre noi, care să ştie pînă cînd...

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Pînă cînd, Dumnezeule, va batjocori asupritorul, şi va nesocoti vrăjmaşul fără curmare Numele Tău?

Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

Pentruce Îţi tragi înapoi mîna şi dreapta Ta? Scoate -o din sîn şi nimiceşte -i!

Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Totuş, Dumnezeu este Împăratul meu, care din vremuri străvechi dă izbăviri în mijlocul acestei ţări.

А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

Tu ai despărţit marea cu puterea Ta, ai sfărîmat capetele balaurilor din ape;

Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

ai zdrobit capul Leviatanului, l-ai dat să -l mănince fiarele din pustie.

Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Ai făcut să ţîşnească izvoare în pîraie, ai uscat rîuri, cari nu seacă.

Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

A Ta este ziua, a Ta este şi noaptea; Tu ai aşezat lumina şi soarele.

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

Tu ai statornicit toate hotarele pămîntului, Tu ai rînduit vara şi iarna.

всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

Adu-Ţi aminte, Doamne, că vrăjmaşul Te batjocoreşte, şi un popor nechibzuit huleşte Numele Tău!

Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Nu lăsa pradă fiarelor sufletul turturelei Tale, şi nu uita pe vecie viaţa nenorociţilor Tăi!

Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Ai în vedere legămîntul! Căci locurile dosnice din ţară sînt pline de bîrloage de tîlhari.

Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

Să nu se întoarcă ruşinat cel apăsat, ci nenorocitul şi săracul să laude Numele Tău!

Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

Scoală-te, Dumnezeule, apără-Ţi pricina! Adu-Ţi aminte de ocările, pe cari Ţi le aruncă în fiecare zi cel fără minte!

Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Nu uita strigătele protivnicilor Tăi, zarva care creşte necurmat a celor ce se ridică împotriva Ta!

Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!