Psalms 137

Pe malurile rîurilor Babilonului, şedeam jos şi plîngeam, cînd ne aduceam aminte de Sion.

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

În sălciile din ţinutul acela ne atîrnaserăm arfele.

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

Căci acolo, biruitorii noştri ne cereau cîntări, şi asupritorii noştri ne cereau bucurie, zicînd: ,,Cîntaţi-ne cîteva din cîntările Sionului!`` -

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Cum să cîntăm noi cîntările Domnului pe un pămînt străin?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Dacă te voi uita, Ierusalime, să-şi uite dreapta mea destoinicia ei!

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Să mi se lipească limba de cerul gurii, dacă nu-mi voi aduce aminte de tine, dacă nu voi face din Ierusalim culmea bucuriei mele!

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Adu-Ţi aminte, Doamne, de copiii Edomului, cari, în ziua nenorocirii Ierusalimului, ziceau: ,,Radeţi -l, radeţi -l din temelii!``

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Ah! fiica Babilonului, sortită pustiirii, ferice de cine-ţi va întoarce la fel răul pe care ni l-ai făcut!

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Ferice de cine va apuca pe pruncii tăi, şi -i va zdrobi de stîncă!

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...