Job 6

Iov a luat cuvîntul şi a zis:

А Йов відповів та й сказав:

,,Oh! de ar fi cu putinţă să mi se cîntărească durerea, şi să mi se pună toate nenorocirile în cumpănă,

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

ar fi mai grele decît nisipul mării: de aceea îmi merg cuvintele pînă la nebunie!

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Căci săgeţile Celui Atotputernic m'au străpuns, sufletul meu le suge otrava, şi groază Domnului bagă fiori în mine!

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Sbiară măgarul sălbatec cînd are verdeaţă? Mugeşte boul cînd are de mîncare?

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Poţi mînca ce -i fără gust şi fără sare? Are vreun gust albuşul unui ou?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Orice lucru de care aş vrea să nu m'ating, acela -i hrana mea, fie cît de greţoasă ea!

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

O, de mi s'ar asculta dorinţa, şi de mi-ar împlini Dumnezeu nădejdea!

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

De ar vrea Dumnezeu să mă zdrobească, întindă-Şi mîna şi să mă prăpădească!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Îmi va rămînea măcar această mîngîiere, această bucurie în durerile cu cari mă copleşeşte: că niciodată n'am călcat poruncile Celui Sfînt.

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

La ce să mai nădăjduiesc cînd nu mai pot? La ce să mai aştept, cînd sfîrşitul se ştie?

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Tăria mea oare este o tărie de piatră? Trupul meu e de aramă?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Nu sînt eu lipsit de ajutor, şi n'a fugit mîntuirea de mine?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Cel ce sufere are drept la mila prietenului, chiar dacă părăseşte frica de Cel Atot puternic.

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

Fraţii mei s'au arătat înşelători ca un pîrîu, ca albia pîraielor cari trec.

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Un sloi le turbură cursul, zăpada se îngrămădeşte pe ele;

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

vine arşiţa vremii şi seacă, vine căldura soarelui, şi li se usucă albia.

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Cete de călători se abat din drumul lor, se cufundă în pustie, şi pier.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Cetele celor din Tema se uită ţintă la ele, călătorii din Seba sînt plini de nădejde cînd le văd.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Dar rămîn înşelaţi în nădejdea lor, rămîn uimiţi cînd ajung la ele.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Aşa sînteţi şi voi acum pentru mine. Voi îmi vedeţi necazul, şi vă îngroziţi!

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

V'am zis eu oare: ,Daţi-mi ceva, cheltuiţi din averile voastre pentru mine,

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

scăpaţi-mă din mîna vrăjmaşului, răscumpăraţi-mă din mîna celor răi?`

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

Învăţaţi-mă, şi voi tăcea; faceţi-mă să înţeleg în ce am păcătuit.

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

O cît de înduplecătoare sînt cuvintele adevărului! Dar ce dovedesc mustrările voastre?

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Vreţi să mă mustraţi pentru tot ce am zis, şi să nu vedeţi decît vînt în cuvintele unui desnădăjduit?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Voi năpăstuiţi pe orfan, prigoniţi pe prietenul vostru.

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Uitaţi-vă la mine, vă rog! Doar nu voi minţi în faţă!

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

Întoarceţi-vă, nu fiţi nedrepţi; întoarceţi-vă, şi mărturisiţi că sînt nevinovat!

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Este vreo nelegiuire pe limba mea, şi nu deosebeşte gura mea ce este rău?

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?