Job 37

La auzul acestor lucruri îmi tremură inima de tot, şi sare din locul ei.

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Ascultaţi, ascultaţi trăsnetul tunetului Său, bubuitul care iese din gura Lui!

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Îl rostogoleşte pe toată întinderea cerurilor, şi fulgerul Lui luminează pînă la marginile pămîntului.

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Apoi se aude un bubuit, tună cu glasul Lui măreţ; şi nu mai opreşte fulgerul, de îndată ce răsună glasul Lui.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Dumnezeu tună cu glasul Lui în chip minunat; face lucruri mari pe cari noi nu le înţelegem.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

El zice zăpezii: ,Cazi pe pămînt!` Zice acelaş lucru ploii, chiar şi celor mai puternice ploi.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Pecetluieşte mîna tuturor oamenilor, pentruca toţi să se recunoască de făpturi ale Lui.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

Fiara sălbatică se trage într'o peşteră, şi se culcă în vizuina ei.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

Vijelia vine dela miazăzi, şi frigul, din vînturile dela miazănoapte.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Dumnezeu, prin suflarea Lui, face ghiaţa, şi micşorează locul apelor mari.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

Încarcă norii cu aburi, şi -i risipeşte schinteietori;

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

mişcarea lor se îndreaptă după planurile Lui, pentru împlinirea a tot ce le porunceşte El pe faţa pămîntului locuit.

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

Îi face să pară ca o nuia cu care loveşte pămîntul, sau ca un semn al dragostei Lui.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

Iov, ia aminte la aceste lucruri! Priveşte liniştit minunile lui Dumnezeu!

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Ştii cum cîrmuieşte Dumnezeu norii, şi cum face să strălucească din ei fulgerul Său?

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Înţelegi tu plutirea norilor, minunile Aceluia a cărui ştiinţă este desăvîrşită?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Ştii pentruce ţi se încălzesc veşmintele, cînd se odihneşte pămîntul de vîntul de miazăzi?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Poţi tu să întinzi cerurile ca El, tari ca o oglindă turnată?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Arată-ne ce trebuie să -I spunem. Căci sîntem prea neştiutori ca să -I putem vorbi.

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Cine -I va da de veste că Îi voi vorbi? Dar care este omul care-şi doreşte pierderea?

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Acum, fireşte, nu putem vedea lumina soarelui care străluceşte în dosul norilor, dar va trece un vînt şi -l va curăţi;

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

dela miază-noapte ne vine aurora, şi ce înfricoşată este măreţia care înconjoară pe Dumnezeu!

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

Pe Cel Atotputernic nu -L putem ajunge, căci este mare în tărie, dar dreptul şi dreptatea deplină El nu le frînge.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

De aceea oamenii trebuie să se teamă de El; El nu-Şi îndreaptă privirile spre cei ce se cred înţelepţi.``

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.