Job 31

Făcusem un legămînt cu ochii mei, şi nu mi-aş fi oprit privirile asupra unei fecioare.

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

Dar ce soartă mi -a păstrat Dumnezeu de sus? Ce moştenire mi -a trimes Cel Atotputernic din ceruri?

І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

Peirea nu -i oare pentru cel rău, şi nenorocirea pentru cei ce fac fărădelege?

Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

N'a cunoscut Dumnezeu căile mele? Nu mi -a numărat El toţi paşii mei?

Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

Dacă am umblat cu minciuna, de mi -a alergat piciorul după înşelăciune:

Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

să mă cîntărească Dumnezeu în cumpăna celor fără prihană, şi-mi va vedea neprihănirea!

то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

De mi s'a abătut pasul depe calea cea dreaptă, de mi -a urmat inima ochii, de s'a lipit vreo întinăciune de mînile mele,

Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

atunci eu să samăn şi altul să secere, şi odraslele mele să fie desrădăcinate!

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

Dacă mi -a fost amăgită inima de vreo femeie, dacă am pîndit la uşa aproapelui meu,

Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

atunci nevastă-mea să macine pentru altul, şi s'o necinstească alţii!

то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

Căci aceasta ar fi fost o nelegiuire, o fărădelege vrednică să fie pedepsită de judecători,

Бо гидота оце, й це провина підсудна,

un foc care mistuie pînă la nimicire, şi care mi-ar fi prăpădit toată bogăţia.

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

De aş fi nesocotit dreptul slugii sau slujnicei mele, cînd se certau cu mine,

Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

ce aş putea să fac, cînd se ridică Dumnezeu? Ce aş putea răspunde cînd pedepseşte El?

то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

Cel ce m'a făcut pe mine în pîntecele mamei mele, nu l -a făcut şi pe el? Oare nu ne -a întocmit acelaş Dumnezeu în pîntecele mamei?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

Dacă n'am dat săracilor ce-mi cereau, dacă am făcut să se topească de plîns ochii văduvei,

Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

dacă mi-am mîncat singur pînea, fără ca orfanul să-şi fi avut şi el partea lui din ea,

Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

eu, care din tinereţă l-am crescut ca un tată, eu, care dela naştere am sprijinit pe văduvă;

Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

dacă am văzut pe cel nenorocit ducînd lipsă de haine, pe cel lipsit neavînd învălitoare,

Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

fără ca inima lui să mă fi binecuvîntat, fără să fi fost încălzit de lîna mieilor mei;

чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

dacă am ridicat mîna împotriva orfanului, pentrucă mă simţeam sprijinit de judecători;

Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

atunci, să mi se deslipească umărul dela încheietură, să-mi cadă braţul şi să se sfărîme!

хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

Căci mă temeam de pedeapsa lui Dumnezeu, şi nu puteam lucra astfel din pricina măreţiei Lui.

Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

Dacă mi-am pus încrederea în aur, dacă am zis aurului: ,Tu eşti nădejdea mea`;

Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

dacă m'am îngîmfat de mărimea averilor mele, de mulţimea bogăţiilor pe cari le dobîndisem;

Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

dacă am privit soarele cînd strălucea, luna cînd înainta măreaţă,

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

şi dacă mi s'a lăsat amăgită inima în taină, dacă le-am aruncat sărutări, ducîndu-mi mîna la gură:

то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

şi aceasta este tot o fărădelege care trebuie pedepsită de judecători, căci m'aş fi lepădat de Dumnezeul cel de sus!

це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

Dacă m'am bucurat de nenorocirea vrăjmaşului meu, dacă am sărit de bucurie cînd l -a atins nenorocirea,

Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

eu, care n'am dat voie limbii mele să păcătuiască, să -i ceară moartea cu blestem;

Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

dacă nu ziceau oamenii din cortul meu: ,Unde este cel ce nu s'a săturat din carnea lui?`

Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

Dacă petrecea străinul noaptea afară, dacă nu mi-aş fi deschis uşa să intre călătorul;

Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

dacă mi-am ascuns fărădelegile, ca oamenii, şi mi-am închis nelegiuirile în sîn,

Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

pentrucă mă temeam de mulţime, pentrucă mă temeam de dispreţul familiilor, ţinîndu-mă deoparte şi necutezînd să-mi trec pragul...

Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

Oh! de aş găsi pe cineva să m'asculte! Iată apărarea mea, iscălită de mine: să-mi răspundă Cel Atotputernic! Cine-mi va da plîngerea iscălită de protivnicul meu?

О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

Ca să -i port scrisoarea pe umăr, s'o leg de fruntea mea ca o cunună;

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

să -i dau socoteală de toţi paşii mei, să mă apropii de el ca un domn.

Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

Dacă pămîntul meu strigă împotriva mea, şi dacă brazdele lui varsă lacrămi;

Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

dacă i-am mîncat roada fără s'o fi plătit, şi dacă am întristat sufletul vechilor lui stăpîni:

якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

atunci să crească spini din el în loc de grîu, şi neghină în loc de orz!`` Sfîrşitul cuvintelor lui Iov.

то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.