Job 16

Iov a luat cuvîntul şi a zis:

А Йов відповів та й сказав:

,,Astfel de lucruri am auzit eu des; voi toţi sînteţi nişte mîngîietori supărăcioşi.

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Cînd se vor sfîrşi aceste vorbe în vînt? Şi pentruce atîta supărare în răspunsurile tale?

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Ca voi aş vorbi eu, de aţi fi în locul meu? V'aş copleşi cu vorbe, aş da din cap la voi,

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

v'aş mîngîia cu gura, şi aş mişca din buze ca să vă uşurez durerea?

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Dacă vorbesc, durerea nu mi s'alină, iar dacă tac, cu ce se micşorează?

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Dar acum, vai! El m'a stors de puteri... Mi-ai pustiit toată casa!

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

M'ai apucat, ca pe un vinovat; dovadă slăbiciunea mea, care se ridică şi mă învinuie în faţă.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Mă sfîşie şi mă urmăreşte în mînia Lui, scrîşneşte din dinţi împotriva mea, mă loveşte şi mă străpunge cu privirea Lui.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Ei deschid gura să mă mănînce, mă ocărăsc şi mă bat peste obraji, se învierşunează cu toţii după mine.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Dumnezeu mă lasă la bunul plac al celor nelegiuiţi, şi mă aruncă în mînile celor răi.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Eram liniştit, şi m'a scuturat, m'a apucat de ceafă şi m'a zdrobit, a tras asupra mea ca într'o ţintă.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Săgeţile Lui mă înconjură de toate părţile; îmi străpunge rărunchii fără milă, îmi varsă fierea pe pămînt,

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

mă frînge bucăţi, bucăţi, se aruncă asupra mea ca un războinic.

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Mi-am cusut un sac pe piele, şi mi-am prăvălit capul în ţărînă.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Plînsul mi -a înroşit faţa; şi umbra morţii este pe pleoapele mele.

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

Totuş n'am făcut nicio nelegiuire, şi rugăciunea mea totdeauna a fost curată.

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Pămîntule, nu-mi acoperi sîngele, şi vaietele mele să n'aibă margine!

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

Chiar acum, martorul meu este în cer, apărătorul meu este în locurile înalte.

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Prietenii mei rîd de mine, dar eu mă rog lui Dumnezeu cu lacrămi,

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

să facă dreptate omului înaintea lui Dumnezeu, şi fiului omului împotriva prietenilor lui.

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

Căci numărul anilor mei se apropie de sfîrşit, şi mă voi duce pe o cărare de unde nu mă voi mai întoarce.

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...