Psalms 49

Ouvi isto, vós todos os povos; inclinai os ouvidos, todos os habitantes do mundo,

Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом.

quer humildes quer grandes, tanto ricos como pobres.

Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

A minha boca falará a sabedoria, e a meditação do meu coração será de entendimento.

і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

Inclinarei os meus ouvidos a uma parábola; decifrarei o meu enigma ao som da harpa.

мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

Por que temeria eu nos dias da adversidade, ao cercar-me a iniquidade dos meus perseguidores,

нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

dos que confiam nos seus bens e se gloriam na multidão das suas riquezas?

Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

Nenhum deles de modo algum pode remir a seu irmão, nem por ele dar um resgate a Deus,

які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

(pois a redenção da sua vida é caríssima, de sorte que os seus recursos não dariam;)

Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

para que continuasse a viver para sempre, e não visse a cova.

бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

Sim, ele verá que até os sábios morrem, que perecem igualmente o néscio e o estúpido, e deixam a outros os seus bens.

щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

O pensamento íntimo deles é que as suas casas são perpétuas e as suas habitações de geração em geração; dão às suas terras os seus próprios nomes.

Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

Mas o homem, embora esteja em honra, não permanece; antes é como os animais que perecem.

Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

Este é o destino dos que confiam em si mesmos; o fim dos que se satisfazem com as suas próprias palavras.

та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

Como ovelhas são postos na cova; a morte os pastoreia; ao romper do dia os retos terão domínio sobre eles; e a sua formosura se consumirá na sepultura, que lhes será por habitação.

Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

Mas Deus remirá a minha alma do poder do sepulcro, pois me receberá.

Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

Não temas quando alguém se enriquece, quando a glória da sua casa aumenta.

Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

Pois, quando morrer, nada levará consigo; a sua glória não descerá após ele.

Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

Ainda que ele, enquanto vivo, se considera feliz e os homens o louvam quando faz o bem a si mesmo,

бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

ele irá ter com a geração de seus pais; eles nunca mais verão a luz

Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

Mas o homem, embora esteja em honra, não permanece; antes é como os animais que perecem.

вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки! Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!