Job 29

E prosseguindo Jó no seu discurso, disse:

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

Ah! Quem me dera ser como eu fui nos meses do passado, como nos dias em que Deus me guardava;

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

quando a sua lâmpada luzia sobre o minha cabeça, e eu com a sua luz caminhava através das trevas;

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

como era nos dias do meu vigor, quando o íntimo favor de Deus estava sobre a minha tenda;

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

quando o Todo-Poderoso ainda estava comigo, e os meus filhos em redor de mim;

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

quando os meus passos eram banhados em leite, e a rocha me deitava ribeiros de azeite!

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

Quando eu saía para a porta da cidade, e na praça preparava a minha cadeira,

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

os moços me viam e se escondiam, e os idosos se levantavam e se punham em pé;

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

os príncipes continham as suas palavras, e punham a mão sobre a sua boca;

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

a voz dos nobres emudecia, e a língua se lhes pegava ao paladar.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

Pois, ouvindo-me algum ouvido, me tinha por bem-aventurado; e vendo-me algum olho, dava testemunho de mim;

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

porque eu livrava o miserável que clamava, e o órfão que não tinha quem o socorresse.

бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

A bênção do que estava a perecer vinha sobre mim, e eu fazia rejubilar-se o coração da viúva.

Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

Vestia-me da retidão, e ela se vestia de mim; como manto e diadema era a minha justiça.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

Fazia-me olhos para o cego, e pés para o coxo;

Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

dos necessitados era pai, e a causa do que me era desconhecido examinava com diligência.

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

E quebrava os caninos do perverso, e arrancava-lhe a presa dentre os dentes.

Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

Então dizia eu: No meu ninho expirarei, e multiplicarei os meus dias como a areia;

І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

as minhas raízes se estendem até as águas, e o orvalho fica a noite toda sobre os meus ramos;

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

a minha honra se renova em mim, e o meu arco se revigora na minha mão.

Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

A mim me ouviam e esperavam, e em silêncio atendiam ao meu conselho.

Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

Depois de eu falar, nada replicavam, e minha palavra destilava sobre eles;

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

esperavam-me como à chuva; e abriam a sua boca como à chuva tardia.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

Eu lhes sorria quando não tinham confiança; e não desprezavam a luz do meu rosto;

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

eu lhes escolhia o caminho, assentava-me como chefe, e habitava como rei entre as suas tropas, como aquele que consola os aflitos.

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!