Psalms 88

En sang; en salme av Korahs barn; til sangmesteren; efter Mahalat leannot; en læresalme av Heman, esrahitten.

Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина.

Herre, min frelses Gud! Om dagen og om natten roper jeg for dig.

Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:

La min bønn komme for ditt åsyn, bøi ditt øre til mitt klagerop!

хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,

For min sjel er mett av ulykker, og mitt liv er kommet nær til dødsriket.

душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!

Jeg aktes like med dem som farer ned i hulen; jeg er som en mann uten kraft,

Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...

frigitt som en av de døde, lik de ihjelslagne som ligger i graven, som du ikke mere kommer i hu, fordi de er skilt fra din hånd.

Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...

Du har lagt mig i dypenes hule, på mørke steder, i avgrunner.

Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.

Din vrede tynger på mig, og med alle dine bølger trenger du mig. Sela.

На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.

Du har drevet mine kjenninger langt bort fra mig, du har gjort mig vederstyggelig for dem; jeg er stengt inne og kommer ikke ut.

Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,

Mitt øie er vansmektet av elendighet; jeg har påkalt dig, Herre, hver dag, jeg har utbredt mine hender til dig.

стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...

Mon du gjør undergjerninger for de døde, eller mon dødninger står op og priser dig? Sela.

Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.

Mon der fortelles i graven om din miskunnhet, i avgrunnen om din trofasthet?

Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?

Mon din undergjerning blir kjent i mørket, og din rettferdighet i glemselens land?

Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?

Men jeg roper til dig, Herre, og om morgenen kommer min bønn dig i møte.

Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...

Hvorfor, Herre, forkaster du min sjel? Hvorfor skjuler du ditt åsyn for mig?

Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?

Elendig er jeg og døende fra ungdommen av; jeg bærer dine redsler, jeg må fortvile.

Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...

Din vredes luer har gått over mig, dine redsler har tilintetgjort mig.

Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,

De har omgitt mig som vann hele dagen, de har omringet mig alle sammen. Du har drevet venn og næste langt bort fra mig; mine kjenninger er det mørke sted.

вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...