Psalms 39

Til sangmesteren, til Jedutun; en salme av David.

Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів.

Jeg sa: Jeg vil vokte mine veier, så jeg ikke synder med min tunge; jeg vil legge munnkurv på min munn, så lenge den ugudelige ennu er for mine øine.

Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

Jeg blev taus og var aldeles stille, jeg tidde uten gagn, og min smerte blev oprørt.

Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

Mitt hjerte blev hett inneni mig, ved min grublen optendtes ild; - jeg talte med min tunge:

Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

La mig vite, Herre, min ende, og mine dagers mål, hvad det er! La mig få vite hvad tid jeg skal bort!

Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

Se, som en håndsbredd har du satt mine dager, og min livstid er som intet for dig; visselig, bare tomhet er hvert menneske, hvor fast han enn står. Sela.

Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

Bare som et skyggebillede vandrer mannen, bare tomhet er deres uro; han dynger op og vet ikke hvem som skal samle det inn.

У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

Og nu, hvad håper jeg på Herre? - Mitt håp står til dig.

А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

Frels mig fra alle mine overtredelser, gjør mig ikke til spott for dåren!

Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

Jeg tier, jeg later ikke op min munn; for du har gjort det.

Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

Ta bort fra mig din plage! For din hånds slag er jeg blitt til intet.

забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

Tukter du en mann med straff for misgjerning, da fortærer du hans herlighet likesom møll; bare tomhet er hvert menneske. Sela.

Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

Hør min bønn, Herre, og vend øret til mitt rop, ti ikke til min gråt! for jeg er en fremmed hos dig, en gjest som alle mine fedre. Se bort fra mig, så mitt åsyn må bli opklaret, før jeg går herfra og er ikke mere!

Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі! Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!