Psalms 38

En salme av David; til ihukommelse.

Псалом Давидів. На пам'ятку.

Herre, straff mig ikke i din vrede, og tukt mig ikke i din harme!

Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,

For dine piler har rammet mig, og din hånd er falt tungt på mig.

бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...

Det er intet friskt i mitt kjød for din vredes skyld, det er ingen fred i mine ben for min synds skyld.

Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,

For mine misgjerninger går over mitt hode, som en tung byrde er de mig for tunge.

бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,

Mine bylder lukter ille, de råtner for min dårskaps skyld.

смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...

Jeg er kroket, aldeles nedbøiet; hele dagen går jeg i sørgeklær.

Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,

For mine lender er fulle av brand, og det er intet friskt i mitt kjød.

бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...

Jeg er kold og stiv og aldeles knust, jeg hyler for mitt hjertes stønnen.

Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...

Herre, for ditt åsyn er all min lengsel, og mitt sukk er ikke skjult for dig.

Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.

Mitt hjerte slår heftig, min kraft har sviktet mig, og mine øines lys, endog det er borte for mig.

Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...

Mine venner og mine frender holder sig i avstand fra min plage, og mine nærmeste står langt borte.

Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...

Og de som står mig efter livet, setter snarer, og de som søker min ulykke, taler om undergang, og på svik tenker de den hele dag.

Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!

Og jeg er som en døv, jeg hører ikke, og som en stum, som ikke later op sin munn.

А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...

Ja, jeg er som en mann som ikke hører, og som ikke har motsigelse i sin munn.

і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,

For til dig, Herre, står mitt håp; du skal svare, Herre min Gud!

бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!

For jeg sier: De vil ellers glede sig over mig; når min fot vakler, ophøier de sig over mig.

Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!

For jeg er nær ved å falle, og min smerte er alltid for mig.

Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

For jeg bekjenner min misgjerning, jeg sørger over min synd.

бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!

Og mine fiender lever, er mektige, og mange er de som hater mig uten årsak.

А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...

Og de som gjengjelder godt med ondt, står mig imot, fordi jeg jager efter det gode.

Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...

Forlat mig ikke, Herre! Min Gud, vær ikke langt borte fra mig! Skynd dig å hjelpe mig, Herre, min frelse!

Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!