Psalms 144

Av David. Lovet være Herren, min klippe, han som oplærer mine hender til strid, mine fingrer til krig,

Давидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

min miskunn og min festning, min borg og min redningsmann, mitt skjold og den jeg tar min tilflukt til, den som tvinger mitt folk under mig.

Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

Herre, hvad er et menneske, at du kjenner ham, et menneskebarn, at du akter på ham!

Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

Et menneske er lik et åndepust, hans dager er som en skygge som farer forbi.

Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

Herre, bøi din himmel og far ned, rør ved fjellene så de ryker!

Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

La lynet lyne og spred dem, send dine piler og skrem dem!

Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

Rekk ut dine hender fra det høie, fri mig og frels mig fra store vann, fra fremmedes hånd,

Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

de hvis munn taler svik, og hvis høire hånd er en løgnens hånd.

що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

Gud! En ny sang vil jeg synge dig, til tistrenget harpe vil jeg lovsynge dig,

Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

du som gir kongene frelse, som redder David, din tjener, fra det onde sverd.

що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

Frels mig og fri mig fra fremmedes hånd, de hvis munn taler svik, og hvis høire hånd er en løgnens hånd,

Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

forat våre sønner må være som planter, høit vokset i sin ungdom, våre døtre som hjørnestolper, hugget som til et slott,

щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

forat våre forrådshus må være fulle og gi av alle slag, at vårt småfe må øke sig i tusentall, ja i titusentall på våre gater,

Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

at våre kuer må ha kalv, at det ingen skade må være og intet tap og intet klageskrik på våre gater.

Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

Salig er det folk som det går således; salig er det folk hvis Gud Herren er.

Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!