Psalms 137

Ved Babylons elver, der satt vi og gråt når vi kom Sion i hu.

Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!

På vidjene der hengte vi våre harper;

На вербах у ньому повісили ми свої арфи,

for der krevde våre fangevoktere sanger av oss, våre plagere at vi skulde være glade: Syng for oss av Sions sanger!

співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!

Hvorledes skulde vi synge Herrens sang på fremmed jord?

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?

Glemmer jeg dig, Jerusalem, da glemme mig min høire hånd!

Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!

Min tunge henge fast ved min gane om jeg ikke kommer dig i hu, om jeg ikke setter Jerusalem over min høieste glede!

Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...

Kom Jerusalems dag i hu, Herre, så du straffer Edoms barn, dem som sa: Riv ned, riv ned, like til grunnen i den!

Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...

Babels datter, du ødelagte! Lykksalig er den som gir dig gjengjeld for den gjerning du gjorde mot oss.

Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!

Lykksalig er den som griper og knuser dine spede barn imot klippen.

Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...