Psalms 120

En sang ved festreisene. Til Herren ropte jeg i min nød, og han svarte mig.

Пісня прочан. Я кликав до Господа в горі своїм, і Він мене вислухав,

Herre, fri min sjel fra en løgnaktig lebe, fra en falsk tunge!

Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!

Hvad vil han gi dig, og hvad mere vil han gi dig, du falske tunge?

Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик?

Voldsmannens skarpe piler og glør av gyvelbusken.

Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям!

Ve mig, at jeg lever som fremmed iblandt Mesek, at jeg bor ved Kedars telt!

Горе мені, що замешкую в Мешеху, що живу із шатрами Кедару!

Lenge nok har min sjel bodd hos dem som hater fred.

Довго душа моя перебувала собі разом з тими, хто ненавидить мир:

Jeg er bare fred, men når jeg taler, er de ferdige til krig.

я за мир, та коли говорю, то вони за війну!