Psalms 12

Til sangmesteren, efter Sjeminit; en salme av David.

Для дириґетна хору. На октаву. Псалом Давидів.

Frels, Herre! for de fromme er borte, de trofaste er forsvunnet blandt menneskenes barn.

Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!

Løgn taler de, hver med sin næste, med falske leber; med tvesinnet hjerte taler de.

Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять...

Herren utrydde alle falske leber, den tunge som taler store ord,

Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого

dem som sier: Ved vår tunge skal vi få overhånd, våre leber er med oss, hvem er herre over oss?

тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?

For de elendiges ødeleggelses skyld, for de fattiges sukks skyld vil jeg nu reise mig, sier Herren; jeg vil gi dem frelse som stunder efter den.

Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!

Herrens ord er rene ord, likesom sølv som er renset i en smeltedigel i jorden, syv ganger renset.

Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!

Du, Herre, vil bevare dem, du vil vokte dem for denne slekt evindelig. Rundt omkring svermer de ugudelige, når skarn er ophøiet blandt menneskenes barn.

Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим! Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.