Psalms 104

Min sjel, lov Herren! Herre min Gud, du er såre stor, høihet og herlighet har du iklædd dig.

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!

Han hyller sig i lys som i et klædebon, han spenner himmelen ut som et telt,

Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.

han som tømrer i vannene sine høie saler, han som gjør skyene til sin vogn, som farer frem på vindens vinger.

Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!

Han gjør vinder til sine engler, luende ild til sine tjenere.

Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.

Han grunnfestet jorden på dens støtter, den skal ikke rokkes i all evighet.

Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,

Du hadde dekket den med dype vann som med et klædebon; vannene stod over fjellene.

безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,

For din trusel flydde de, for din tordens røst for de hastig bort.

від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,

De steg op til fjellene, fór ned i dalene, til det sted du hadde grunnfestet for dem.

виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.

En grense satte du, som de ikke skal overskride; de skal ikke vende tilbake for å dekke jorden.

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.

Han lar kilder springe frem i dalene; mellem fjellene går de.

Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,

De gir alle markens dyr å drikke; villeslene slukker sin tørst.

напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.

Over dem bor himmelens fugler; mellem grenene lar de høre sin røst.

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.

Han vanner fjellene fra sine høie saler; av dine gjerningers frukt mettes jorden.

Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.

Han lar gress gro for feet og urter til menneskets tjeneste, til å få brød frem av jorden.

Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,

Og vin gleder menneskets hjerte, så den gjør åsynet mer skinnende enn olje, og brød styrker menneskets hjerte.

і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.

Herrens trær mettes, Libanons sedrer som han har plantet,

Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,

der hvor fuglene bygger rede, storken som har sin bolig i cypressene.

що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.

De høie fjell er for stengjetene, klippene er tilflukt for fjellgrevlingene.

Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.

Han gjorde månen til å fastsette tidene; solen kjenner sin nedgangstid.

і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.

Du gjør mørke, og det blir natt; i den rører sig alle dyrene i skogen.

Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,

De unge løver brøler efter rov, for å kreve sin føde av Gud.

ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.

Solen går op, de trekker sig tilbake og legger sig i sine boliger.

Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.

Mennesket går ut til sin gjerning og til sitt arbeid inntil aftenen.

Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.

Hvor mange dine gjerninger er, Herre! Du gjorde dem alle viselig; jorden er full av det du har skapt.

Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!

Der er havet, stort og vidtstrakt; der er en vrimmel uten tall, der er dyr, både små og store.

Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!

Der går skibene, Leviatan, som du skapte til å leke sig der.

Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.

Alle venter de på dig, at du skal gi dem deres føde i sin tid.

Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.

Du gir dem, de sanker; du oplater din hånd, de mettes med godt.

Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.

Du skjuler ditt åsyn, de forferdes; du drar deres livsånde tilbake, de dør og vender tilbake til sitt støv.

Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.

Du sender din Ånd ut, de skapes, og du gjør jordens skikkelse ny igjen.

Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

Herrens ære være til evig tid! Herren glede sig i sine gjerninger!

Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!

Han som ser til jorden, og den bever, som rører ved fjellene, og de ryker.

Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!

Jeg vil lovsynge Herren så lenge jeg lever; jeg vil synge for min Gud så lenge jeg er til.

Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!

Måtte min tale tekkes ham! Jeg vil glede mig i Herren!

Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!

Men måtte syndere utryddes av jorden, og ugudelige ikke mere finnes! Min sjel, lov Herren! Halleluja!

Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!