Proverbs 7

Min sønn, bevar mine ord og gjem mine bud hos dig!

Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,

Bevar mine bud, så skal du leve, bevar min lære som din øiesten!

бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,

Bind dem på dine fingrer, skriv dem på ditt hjertes tavle!

прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!

Si til visdommen: Du er min søster, og kall forstanden din kjenning,

На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!

forat den må bevare dig fra annen manns hustru, fra fremmede kvinner, som taler glatte ord.

щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.

For jeg så engang ut av vinduet på mitt hus, gjennem mitt gitter,

Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,

og da så jeg blandt de uerfarne, jeg blev var blandt de unge en uforstandig gutt,

і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,

som gikk forbi på gaten ved hennes hjørne og gikk frem på veien til hennes hus,

проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

i skumringen, da dagen var til ende, i dyp natt og mørke.

коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.

Da kom en kvinne ham i møte i en skjøges klær og med svikefullt hjerte.

Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,

Vill er hun og kåt; hennes føtter er ikke i ro i hennes hus.

галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:

Snart er hun på gater, snart på torver, og ved hvert hjørne lurer hun.

раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...

Og hun tok fatt på ham og kysset ham, og med frekt åsyn sa hun til ham:

І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:

Takkoffer skulde jeg bære frem, og idag har jeg innfridd mine løfter;

У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!

derfor gikk jeg ut for å møte dig, for å søke dig op, og jeg fant dig.

Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!

Jeg har bredt tepper over min seng, brokete tepper av egyptisk garn.

Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,

Jeg har strødd mitt leie med myrra, aloë og kanel.

постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...

Kom, la oss beruse oss i kjærlighet inntil morgenen, fryde oss i elskov!

Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!

For min mann er ikke hjemme, han er reist langt bort;

Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:

pengepungen tok han med sig, først ved fullmåne kommer han hjem.

вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...

Hun fikk lokket ham ved sin sterke overtalelse, ved sine glatte leber forførte hun ham.

Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,

Han følger henne straks, lik en okse som går til slakterbenken, som i fotjern, hvormed dåren tuktes,

він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,

inntil pilen kløver hans lever - likesom fuglen haster til snaren og ikke vet at det gjelder dens liv.

як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...

Så hør nu på mig, barn, og akt på min munns ord!

А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:

La ikke ditt hjerte vende sig til hennes veier, forvill dig ikke inn på hennes stier!

Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,

For mange som har fått ulivssår, har hun fellet, og mangfoldige er de hun har slått ihjel;

бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!

fra hennes hus går veier til dødsriket, de fører ned til dødens kammere.

Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...