Proverbs 14

Kvinners visdom bygger sitt hus, men dårskap river det ned med sine hender.

Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.

Den som vandrer i opriktighet, frykter Herren; men den som går krokveier, forakter ham.

Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.

I dårens munn er et ris for hans overmot, men de vises leber er deres vern.

На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.

Hvor det ingen okser er, der er krybben tom; men rikelig vinning kommer ved oksens kraft.

Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.

Trofast vidne lyver ikke, men den som taler løgn, er et falskt vidne.

Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.

Spotteren søker visdom, men finner den ikke; men for den forstandige er kunnskap lett å vinne.

Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.

Når du går fra en dåre, har du ikke funnet forstand på hans leber.

Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.

Den klokes visdom er at han forstår sin vei, men dårers dårskap er at de bedrar sig selv.

Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.

Dårer spottes av sitt eget skyldoffer, men blandt de opriktige råder Guds velbehag.

Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.

Hjertet kjenner sin egen bitre smerte, og i dets glede blander ingen fremmed sig.

Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

De ugudeliges hus skal ødelegges, men de opriktiges telt skal blomstre.

Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.

Mangen vei tykkes en mann rett, men enden på det er dødens veier.

Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

Endog under latter har hjertet smerte, og enden på gleden er sorg.

Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.

Av sin ferd skal den frafalne mettes, og en god mann holder sig borte fra ham.

Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.

Den enfoldige tror hvert ord, men den kloke akter på sine skritt.

Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.

Den vise frykter og holder sig fra det onde, men dåren er overmodig og trygg.

Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.

Den bråsinte gjør dårskap, og en svikefull mann blir hatet.

Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.

De enfoldige har fått dårskap i arv, men de kloke krones med kunnskap.

Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.

De onde må bøie sig for de gode, og de ugudelige ved den rettferdiges porter.

Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.

Endog av sin venn blir den fattige hatet; men de som elsker en rik, er mange.

Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.

Den som forakter sin næste, synder; men salig er den som ynkes over arminger.

Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.

Skal ikke de fare vill som tenker ut det som ondt er? Men miskunnhet og trofasthet times dem som optenker godt.

Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.

Ethvert møiefullt arbeid gir vinning, men tomt snakk fører bare til tap.

Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.

De vises rikdom er deres krone, men dårenes dårskap er og blir dårskap.

Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.

Et sanndru vidne frelser liv, men den som taler løgn, er full av svik.

Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.

Den som frykter Herren, har et sterkt vern, og for hans barn skal Herren være en tilflukt.

У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.

Å frykte Herren er en livsens kilde, så en slipper fra dødens snarer.

Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.

Meget folk er kongens ære, men mangel på folk er fyrstens fall.

У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.

Den langmodige har stor forstand, men den bråsinte viser stor dårskap.

Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.

Et saktmodig hjerte er legemets liv, men hissighet er råttenhet i benene.

Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.

Den som trykker en arming, håner hans skaper, men den som har medynk med den fattige, ærer skaperen.

Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.

Når ulykken rammer den ugudelige, kastes han over ende; men den rettferdige er frimodig i døden.

Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

I den forstandiges hjerte holder visdommen sig stille, men i dårers indre gir den sig til kjenne.

Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.

Rettferdighet ophøier et folk, men synden er folkenes vanære.

Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.

En klok tjener vinner kongens yndest, men over en dårlig tjener kommer hans vrede.

Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.