Proverbs 13

En vis sønn hører på sin fars tilrettevisning, men en spotter hører ikke på irettesettelse.

Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.

Av sin munns frukt nyter en mann godt, men de troløses hu står til vold.

З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.

Den som vokter sin munn, bevarer sitt liv; den som lukker sine leber vidt op, ham blir det til ulykke.

Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.

Den late attrår og får intet, men de flittige næres rikelig.

Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.

Den rettferdige hater løgnaktige ord, men den ugudelige gjør det som ondt og skammelig er.

Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.

Rettferdighet verner den som lever ustraffelig, men ugudelighet feller den som gjør synd.

Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.

Den ene ter sig som en rik mann og har dog slett ingen ting, og den andre ter sig som en fattig mann og har dog meget gods.

Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.

En manns rikdom er løsepenger for hans liv, men den fattige er det ingen som truer.

Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.

De rettferdiges lys skinner lystig, men de ugudeliges lampe slukner.

Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.

Ved overmot voldes bare trette, men hos dem som lar sig råde, er visdom.

Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.

Lett vunnet rikdom minker, men den som samler litt efter litt, øker sitt gods.

Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.

Langvarig venting gjør hjertet sykt, men et opfylt ønske er et livsens tre.

Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.

Den som forakter ordet, ødelegger sig selv; men den som frykter budet, han får lønn.

Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.

Den vises lære er en livsens kilde, ved den slipper en fra dødens snarer.

Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.

Ved god forstand vinner en menneskenes yndest, men de troløses vei er hård.

Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.

Hver den som er klok, går frem med forstand, men en dåre utbreder dårskap.

Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.

Et ugudelig sendebud faller i ulykke, men et trofast bud er lægedom.

Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.

Armod og skam får den som ikke vil vite av tukt; men den som akter på refselse, blir æret.

Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.

Opfylt ønske er søtt for sjelen, men å holde sig fra det onde er en vederstyggelighet for dårer.

Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.

Søk omgang med de vise, og du skal bli vis; men dårers venn går det ille.

Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.

Ulykke forfølger syndere, men rettferdige lønnes med godt.

Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.

Den gode efterlater arv til barnebarn, men synderens gods er gjemt til den rettferdige.

Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.

De fattiges nyland gir meget føde; men mangen rykkes bort fordi han ikke gjør det som rett er.

Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.

Den som sparer sitt ris, hater sin sønn; men den som elsker ham, tukter ham tidlig.

Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.

Den rettferdige eter så han blir mett, men de ugudeliges buk blir tom.

Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.