Proverbs 1

Ordsprog av Salomo, Davids sønn, Israels konge.

Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,

Av dem kan en lære visdom og tukt og å skjønne forstandige ord;

щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,

av dem kan en motta tukt til klokskap og lære rettferdighet og rett og rettvishet;

щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,

de kan gi de enfoldige klokskap, de unge kunnskap og tenksomhet.

щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.

Den vise skal høre på dem og gå frem i lærdom, og den forstandige vinne evne til å leve rett.

Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,

Av dem kan en lære å forstå ordsprog og billedtale, vismenns ord og deres gåter.

щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.

Å frykte Herren er begynnelsen til kunnskap; visdom og tukt foraktes av dårer.

Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.

Hør, min sønn, på din fars tilrettevisning og forlat ikke din mors lære!

Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,

For de er en fager krans for ditt hode og kjeder om din hals.

вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.

Min sønn! Når syndere lokker dig, da samtykk ikke!

Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!

Når de sier: Kom med oss! Vi vil lure efter blod, sette feller for de uskyldige uten grunn;

Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,

vi vil sluke dem levende som dødsriket, med hud og hår, likesom det sluker dem som farer ned i graven;

живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!

vi vil finne alle slags kostelig gods, fylle våre hus med rov;

Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.

du skal få kaste lodd om det med oss, vi skal alle ha samme pung -

Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,

slå da ikke følge med dem, min sønn, hold din fot borte fra deres sti!

сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,

For deres føtter haster til det onde, og de er snare til å utøse blod;

бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

til ingen nytte blir garnet utspent så alle fuglene ser det;

Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:

de lurer efter sitt eget blod, de setter feller for sig selv.

то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!

Så går det hver den som søker urettferdig vinning; den tar livet av sine egne herrer.

Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!

Visdommen roper høit på gaten, den lar sin røst høre på torvene;

Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,

på hjørnet av larmfylte gater roper den, ved portinngangene, rundt omkring i byen taler den og sier:

на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:

Hvor lenge vil I uforstandige elske uforstand og spotterne ha lyst til spott og dårene hate kunnskap?

Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?

Vend om og gi akt på min tilrettevisning! Da vil jeg la min ånd velle frem for eder, jeg vil kunngjøre eder mine ord.

Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!

Fordi jeg ropte, og I ikke vilde høre, fordi jeg rakte ut min hånd, og ingen gav akt,

Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!

fordi I forsmådde alle mine råd og ikke vilde vite av min tilrettevisning,

І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!

så vil også jeg le når ulykken rammer eder, jeg vil spotte når det kommer som I reddes for,

Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.

når det I reddes for, kommer som et uvær, og eders ulykke farer frem som en stormvind, når trengsel og nød kommer over eder.

Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,

Da skal de kalle på mig, men jeg svarer ikke; de skal søke mig, men ikke finne mig.

тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,

Fordi de hatet kunnskap og ikke vilde frykte Herren,

за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,

fordi de ikke vilde vite av mitt råd og foraktet all min tilrettevisning,

не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!

derfor skal de ete frukten av sine gjerninger, og av sine onde råd skal de mettes.

І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,

For de uforstandiges selvrådighet dreper dem, og dårenes trygghet ødelegger dem;

бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!

men den som hører på mig, skal bo trygt og leve i ro uten frykt for ulykke.

А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!