Mark 8

I de samme dager, da det atter var meget folk, og de ikke hadde noget å ete, kalte han sine disipler til sig og sa til dem:

Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:

Jeg ynkes inderlig over folket; for de har alt vært hos mig i tre dager, og de har ikke noget å ete;

Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.

og lar jeg dem fare fastende hjem, vil de vansmekte på veien; nogen av dem er jo kommet langveisfra.

А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.

Og hans disipler svarte ham: Hvorfra kan nogen få brød nok til å mette disse her i ørkenen?

І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

Og han spurte dem: Hvor mange brød har I? De sa: Syv.

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.

Da bød han folket sette sig ned på jorden, og han tok de syv brød, takket og brøt dem og gav dem til sine disipler, forat de skulde dele dem ut; og de delte ut til folket.

Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.

Og de hadde nogen få småfisker, og han velsignet dem og bød at også de skulde deles ut.

І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

Og de åt og blev mette; og de tok op det som blev tilovers av stykkene, syv kurver.

І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...

Men de var omkring fire tusen. Og han lot dem fare.

А їдців було тисяч з чотири!

Og straks gikk han ut i båten med sine disipler, og kom til landet ved Dalmanuta.

І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.

Og fariseerne kom der ut og begynte å tviste med ham, idet de krevde et tegn fra himmelen av ham for å friste ham.

І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

Og han sukket i sin ånd og sa: Hvorfor krever denne slekt tegn? Sannelig sier jeg eder: Ikke skal det gis denne slekt noget tegn.

А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!

Og han forlot dem og gikk atter i båten, og fór over til hin side.

І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.

Og de hadde glemt å ta brød med, og hadde ikke mere enn et eneste brød med sig i båten.

І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.

Og han bød dem: Se eder for, ta eder i vare for fariseernes surdeig og for Herodes' surdeig!

А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

Og de talte sig imellem: Det er fordi vi ikke har brød med.

Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

Og da han merket det, sa han til dem: Hvorfor taler I med hverandre om at I ikke har brød med? Skjønner og forstår I ennu ikke? Er eders hjerte forherdet?

А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?

Har I øine og ser ikke, har I ører og hører ikke? Kommer I ikke i hu

Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,

da jeg brøt de fem brød til de fem tusen, hvor mange kurver fulle av stykker I da tok op? De sa til ham: Tolv.

коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.

Og da jeg brøt de syv til de fire tusen, hvor mange kurver fulle av stykker tok I da op? De sa: Syv.

А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.

Og han sa til dem: Hvorledes går det da til at I ennu ikke forstår?

І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...

Og de kom til Betsaida. Og de førte en blind til ham og bad ham røre ved ham.

І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.

Og han tok den blinde ved hånden og førte ham utenfor byen, og han spyttet i hans øine og la sine hender på ham, og spurte ham om han så noget.

І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

Og han så op og sa: Jeg kan se mennesker; for jeg ser folk gå omkring likesom trær.

І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...

Så la han atter sine hender på hans øine, og han så klart, og han blev helbredet og kunde se alt tydelig på frastand.

Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!

Og han sendte ham hjem til hans hus og sa: Du skal ikke gå inn i byen eller si det til nogen i byen.

І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!

Og Jesus og hans disipler gikk ut til byene omkring Cesarea Filippi; og på veien spurte han sine disipler og sa til dem: Hvem sier folk at jeg er?

Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?

De svarte ham: Nogen sier døperen Johannes, og andre Elias, andre igjen en av profetene.

Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.

Og han spurte dem: Men I, hvem sier I at jeg er? Peter svarte og sa til ham: Du er Messias.

І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!

Og han bød dem strengt at de ikke skulde si dette om ham til nogen.

І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!

Og han begynte å lære dem at Menneskesønnen skulde lide meget og forkastes av de eldste og yppersteprestene og de skriftlærde og ihjelslåes og opstå tre dager efter.

І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.

Og han talte rent ut om det. Da tok Peter ham til side og begynte å irettesette ham.

І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.

Men han vendte sig om og så på sine disipler og irettesatte Peter og sa: Vik bak mig, Satan! for du har ikke sans for det som hører Gud til, men bare for det som hører menneskene til.

А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!

Og han kalte folket til sig tillikemed sine disipler og sa til dem: Den som vil følge efter mig, han må fornekte sig selv og ta sitt kors op og følge mig.

І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!

For den som vil berge sitt liv, skal miste det; men den som mister sitt liv for min skyld og for evangeliets skyld, han skal berge det.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.

For hvad gagner det et menneske om han vinner den hele verden og tar skade på sin sjel?

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?

For hvad kan vel et menneske gi til vederlag for sin sjel?

Або що назамін дасть людина за душу свою?

For den som skammer sig ved mig og mine ord i denne utro og syndige slekt, ham skal også Menneskesønnen skamme sig ved når han kommer i sin Faders herlighet med de hellige engler.

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.