Lamentations 5

Kom i hu, Herre, det som har hendt oss, sku og se hvor vi blir hånet!

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

Vår arv er gått over til fremmede, våre hus til utlendinger.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Vi er blitt farløse, har ingen far; våre mødre er som enker.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Vi må kjøpe det vann vi drikker, vår ved må vi betale.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

Våre forfølgere er på nakken av oss; vi er trette, vi får ingen hvile.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Til Egypten har vi overgitt oss, og til Assyria, for å bli mettet med brød.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Våre fedre har syndet, de er ikke mere; vi bærer deres misgjerninger.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Træler hersker over oss; ingen river oss ut av deres hånd.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Med fare for vårt liv henter vi vårt brød, truet av ørkenens sverd.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

Vår hud brenner som en ovn av hungerens luer.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Kvinner har de krenket i Sion, jomfruer i Judas byer.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

Fyrster har de hengt, de gamles åsyn har de ikke hedret.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

Unge menn bar kvernen, og gutter segnet under vedbøren.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

De gamle sitter ikke mere i porten, de unge menn ikke mere ved sin strengelek.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

Med vårt hjertes glede er det forbi, vår dans er omskiftet til sorg.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

Kronen er falt av vårt hode; ve oss, vi har syndet.

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

Derfor er vårt hjerte sykt, derfor er våre øine blitt dimme,

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

for Sions bergs skyld, som er øde; rever løper om på det.

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

Du, Herre, troner til evig tid, din trone blir fra slekt til slekt.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Hvorfor skulde du glemme oss evig, forlate oss for så lang en tid?

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Herre, før oss atter til dig, så vi kan komme tilbake! Forny våre dager, så de blir som i fordums tid!

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

For skulde du rent ha forkastet oss? Skulde du være så storlig vred på oss?

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...