Job 8

Da tok Bildad fra Suah til orde og sa:

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Hvor lenge vil du tale så? Hvor lenge skal din munns ord være som et veldig vær?

Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

Skulde vel Gud forvende retten, eller den Allmektige forvende rettferdigheten?

Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

Har dine sønner syndet mot ham, så har han gitt dem deres brøde i vold.

Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

Hvis du vender dig til Gud og beder den Allmektige om nåde,

Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

hvis du er ren og opriktig, da vil han våke over dig og gjenreise din rettferds bolig,

якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

og din forrige lykke vil bli ringe mot din senere lykke, for den skal være overmåte stor.

і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

For spør bare fremfarne slekter og akt på det som deres fedre har gransket ut

Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

- for vi er fra igår og vet intet; for en skygge er våre dager på jorden -

бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

de skal lære dig og si dig det og bære frem ord fra sitt hjerte.

отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

Vokser sivet op hvor det ikke er myrlendt? Blir starrgresset stort uten vann?

Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

Ennu står det friskt og grønt og blir ikke skåret; da visner det før alt annet gress.

Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

Således går det alle dem som glemmer Gud, og den gudløses håp går til grunne;

отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

hans tillit avskjæres, og det han trøster sig til, er spindelvev.

бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

Han støtter sig på sitt hus, men det står ikke; han holder sig fast i det, men det står ikke fast.

На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

Frodig står han der i solens skinn, og hans skudd breder sig ut over hans have;

Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

om en stenrøs slynger sig hans røtter, mellem stener trenger han sig frem.

на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

Ryddes han bort fra sitt sted, så kjennes det ikke ved ham, men sier: Jeg har aldri sett dig.

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

Se, det er gleden på hans vei, og av mulden spirer andre frem.

Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

Nei, Gud forkaster ikke en som er ulastelig, og han holder ikke ugudelige ved hånden.

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

Ennu vil han fylle din munn med latter og dine leber med jubel.

аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

De som hater dig, skal klædes med skam, og de ugudeliges telt skal ikke mere finnes.

Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!