Job 37

Ja, over dette forferdes mitt hjerte og hopper i mitt bryst.

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Hør, hør braket av hans røst og det drønn som går ut av hans munn!

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Under hele himmelen lar han det fare, og han sender sitt lys til jordens ytterste ender.

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Efterpå brøler røsten, han tordner med sin veldige røst; han holder ikke lynene tilbake når hans røst lar sig høre.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Gud tordner underfullt med sin røst; han gjør storverk, og vi forstår dem ikke.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Han sier til sneen: Fall til jorden! - og likeså til skyllregnet, sitt sterke skyllregn.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Hvert menneskes hånd forsegler han, forat alle mennesker som han har skapt, må komme til å kjenne ham.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

Da går de ville dyr inn i sine huler, og de holder sig i sine hi.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

Fra Sydens innerste kammer kommer storm, og med nordenvinden kommer kulde.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Av Guds ånde kommer is, og brede vann bindes.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

Med væte fyller han skyen, og han spreder sine lynskyer,

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

og de svinger hit og dit, efter som han leder dem, forat de skal utføre alt det han byder dem, over den vide jord;

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

enten til tukt, når det er til gagn for hans jord, eller til velsignelse lar han dem komme.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

Vend ditt øre til dette, Job! Stå stille og gi akt på Guds under!

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Forstår du hvorledes Gud styrer dem og lar sine skyers lyn blinke frem?

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Forstår du hvorledes skyene svever om i luften, forstår du den Allvitendes under,

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

du hvis klær blir varme når jorden ligger og dormer i sønnenvind?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Kan du med ham spenne ut himmelen, så fast som et speil av støpt metall?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Lær oss hvad vi skal si til ham! Vi kan ikke fremføre noget for bare mørke.

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Skal det fortelles ham at jeg vil tale med ham? Har nogen sagt at han ønsker sin egen undergang?

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Og nu, menneskene ser ikke lyset, enda det skinner klart på himmelen, og en vind er faret frem og har renset den.

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

Fra Norden kommer gull; om Gud er der en forferdende herlighet.

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

Den Allmektige finner vi ikke, han som er så stor i makt; men retten og den strenge rettferdighet krenker han ikke.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Derfor frykter menneskene ham; men han enser ikke nogen selvklok mann.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.