Job 34

Og Elihu tok atter til orde og sa:

І говорив Елігу та й сказав:

Hør mine ord, I vise, og lån mig øre, I forstandige!

Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

Øret prøver jo ord, likesom ganen smaker mat.

Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.

La oss velge det som er rett; la oss sammen søke å finne ut hvad der er godt!

Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.

Job har jo sagt: Jeg er rettferdig, og Gud har tatt min rett fra mig;

Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

tross min rett skal jeg være en løgner; en drepende pil har rammet mig, enda der ingen brøde er hos mig.

Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...

Hvem er en mann som Job, han som drikker bespottelse som vann

Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,

og gir sig i lag med dem som gjør ondt, og søker omgang med ugudelige menn?

і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?

For han har sagt: En mann har intet gagn av at han holder vennskap med Gud.

Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

Derfor, I forstandige, hør på mig! Det være langt fra Gud å gjøre noget syndig og fra den Allmektige å være urettferdig!

Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

Han lønner mennesket efter dets gjerninger og gjengjelder mannen efter hans ferd.

Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!

Ja sannelig, Gud gjør ikke noget syndig, og den Allmektige forvender ikke retten.

Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.

Hvem har overgitt jorden til hans varetekt, og hvem har overlatt hele jorderike til ham?

Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?

Dersom han bare vilde tenke på sig selv og dra sin Ånd og sin ånde til sig igjen,

Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,

da skulde alt kjød opgi ånden på én gang, og mennesket bli til støv igjen.

всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

Men gi nu akt og hør på dette, lytt nøye til mine ord!

Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

Kan vel en som hater retten, være hersker? Eller tør du fordømme den Rettferdige, den Mektige?

Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?

Sier vel nogen til en konge: Din niding, eller til en fyrste: Du ugudelige?

Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?

Gud tar jo ikke parti for fyrster og akter ikke en rik høiere enn en fattig? De er jo alle hans henders verk.

Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

I et øieblikk dør de, midt om natten; folket raver og forgår, og den mektige rykkes bort, ikke ved menneskehånd.

за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.

For hans øine vokter på hver manns veier, og han ser alle hans skritt;

Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,

det finnes intet mørke og ingen dødsskygge hvor de som gjør ondt kan skjule sig;

немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.

Gud har ikke nødig å gi lenge akt på en mann før han må møte for Guds dom.

Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.

Han knuser de mektige uten å granske deres sak og setter så andre i deres sted.

Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.

Ja, han kjenner deres gjerninger, og han slår dem ned om natten så de går til grunne.

Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!

Han tukter dem som ugjerningsmenn, på et sted hvor alle kan se det;

Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,

for derfor vek de bort fra ham og aktet ikke på nogen av hans veier,

за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

forat de skulde la de fattiges skrik komme for ham, forat han skulde høre de undertryktes rop.

щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.

Lar han være å skride inn, hvem tør da fordømme ham? Skjuler han sitt åsyn, hvem får da se ham? Både med et folk og med et enkelt menneske gjør han jo således,

Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,

forat et gudløst menneske ikke skal herske, forat det ikke skal være snarer for folket.

щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

For har vel et slikt menneske nogensinne sagt til Gud: Jeg har vært overmodig, jeg vil herefter ikke gjøre det som ondt er;

Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!

det jeg ikke ser, det må du lære mig; har jeg gjort urett, så vil jeg ikke gjøre det mere?

Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!

Skulde han vel gjengjelde efter ditt tykke? Du har jo klandret ham. Så må du velge og ikke jeg, og hvad du vet, får du si.

Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

Forstandige menn vil si til mig, ja hver vismann som hører på mig:

Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

Job taler uten skjønnsomhet, og hans ord er ikke forstandige.

Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.

Gid Job måtte bli prøvd uavlatelig, fordi han har svart på onde menneskers vis!

О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

For til sin synd legger han brøde; her iblandt oss klapper han i hendene og bruker mange ord om Gud.

бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...