Job 27

Og Job blev ved å fremføre sin visdomstale og sa:

І Йов далі вів мову свою та й казав:

Så sant Gud lever, som har tatt min rett fra mig, den Allmektige, som har voldt mig bitter sorg

Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

- for ennu er hele mitt livspust i mig og den Allmektiges ånde i min nese - :

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

Mine leber taler ikke urett, og min tunge taler ikke svik.

неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

Det være langt fra mig å gi eder rett! Inntil jeg opgir ånden, lar jeg ikke min brødefrihet tas fra mig.

Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

Jeg holder fast på min rettferdighet og slipper den ikke; mitt hjerte laster mig ikke for nogen av mine dager.

за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

La min fiende stå der som en ugudelig, og min motstander som en urettferdig!

нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

For hvad håp har den gudløse, når Gud avskjærer hans liv, når han tar hans sjel fra ham?

Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

Hører vel Gud hans skrik når trengsel kommer over ham?

Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

Eller kan han glede sig i den Allmektige, kan han påkalle Gud til enhver tid?

Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

Jeg vil lære eder om Guds hånd; jeg vil ikke dølge hvad den Allmektige har i sinne.

Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

I har jo alle selv sett det; hvorfor fører I da så tom en tale?

таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

Dette er det ugudelige menneskes lodd hos Gud og den arv som voldsmennene får av den Allmektige:

Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

Får han mange barn, så er de hjemfalt til sverdet; hans ætlinger får ikke brød å mette sig med.

Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

De av dem som slipper unda, legges i graven ved pest, og enkene holder ikke sørgefest over dem.

Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

Når han dynger op sølv som støv og samler sig klær som lere,

Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

så blir det de rettferdige som klær sig med det han har samlet, og sølvet skal de skyldfrie dele.

то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

Som møllet har han bygget sitt hus og som den hytte en markvokter lager sig.

Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

Rik legger han sig, og intet er tatt bort; han slår sine øine op, og det er der ikke.

він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

Som en vannflom innhenter redsler ham, om natten fører en storm ham bort.

Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

Østenvinden løfter ham op, så han farer avsted, og den blåser ham bort fra hans sted.

східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

Gud skyter sine piler mot ham og sparer ham ikke; for hans hånd flyr han i hast.

Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

Folk klapper i hendene og håner ham og piper ham bort fra hans sted.

Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...