Job 20

Da tok Sofar fra Na'ama til orde og sa:

І відповів нааматянин Цофар та й сказав:

Derfor legger mine tanker mig svaret i munnen, og derfor stormer det i mig;

Тому то думки мої відповідати мене навертають, і тому то в мені цей мій поспіх!

hånende tilrettevisning må jeg høre, og min ånd gir mig svar ut fra min innsikt.

Соромливу нагану собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Vet du da ikke at slik har det vært fra evighet, fra den tid mennesker blev satt på jorden,

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи людина на землі була поставлена,

at de ugudeliges jubel er kort, og den gudløses glede bare varer et øieblikk?

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного тільки на хвилю?

Stiger enn hans stolthet til himmelen, og når enn hans hode til skyen,

Якщо піднесеться величність його аж до неба, а його голова аж до хмари досягне,

så går han dog likesom sitt skarn til grunne for evig; de som så ham, spør: Hvor er han?

проте він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Som en drøm flyr han bort, og ingen finner ham mere; han jages bort som et nattesyn.

Немов сон улетить і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде:

Det øie som så ham, ser ham ikke mere, og hans sted skuer ham ikke lenger.

його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце...

Hans barn må søke småfolks yndest, og hans hender må gi hans gods tilbake.

Сини його запобігатимуть ласки в нужденних, а руки його позвертають маєток його...

Hans ben var fulle av ungdomskraft, men nu ligger den med ham i støvet.

Повні кості його молодечости, та до пороху з ним вона ляже!

Smaker enn det onde søtt i hans munn, skjuler han det under sin tunge,

Якщо в устах його зло солодке, його він таїть під своїм язиком,

sparer han på det og slipper det ikke, men holder det tilbake under sin gane,

над ним милосердиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах,

så blir dog hans mat omskapt i hans innvoller og blir til ormegift i hans liv.

то цей хліб в його нутрощах зміниться, стане він жовчю зміїною в нутрі його!...

Han slukte gods, og han må spy det ut igjen; Gud driver det ut av hans buk.

Він маєток чужого ковтав, але його виблює: Бог виганяє його із утроби його...

Ormegift må han innsuge; huggormens tunge dreper ham.

Отруту зміїну він ссатиме, гадючий язик його вб'є!

Han skal ikke få se bekker, elver av honning og elver av melk.

Він річкових джерел не побачить, струмків меду та молока.

Han må gi tilbake det han har tjent, og får ikke nyte det; meget gods har han vunnet, men han får liten glede av det.

Позвертає він працю чужу, і її не ковтне, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде...

For han knuste småfolk og lot dem ligge der; han rante hus til sig, men får ikke bygge dem om;

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

han kjente aldri ro i sitt indre; han skal ikke slippe unda med sine skatter.

Бо спокою не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

Det var intet som undgikk hans grådighet; derfor varer ikke hans lykke.

Немає останку з обжирства його, тому нетривале добро його все:

Midt i hans rikdom blir det trangt for ham; hver nødlidende vender sin hånd mot ham.

за повні достатку його буде тісно йому, рука кожного скривдженого прийде на нього!

For å fylle hans buk sender Gud sin brennende vrede mot ham og lar sin mat regne på ham.

Хай наповнена буде утроба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і буде дощити на нього недугами його...

Flykter han for våben av jern, så gjennemborer en bue av kobber ham.

Він буде втікати від зброї залізної, та прониже його мідний лук...

Når han så drar pilen ut av sin rygg, og den lynende odd kommer frem av hans galle, da faller dødsredsler over ham.

Він стане меча витягати, і вийде він із тіла, та держак його вийде із жовчі його, і перестрах на нього впаде!

Alt mørke er opspart for hans vel gjemte skatter; en ild som intet menneske puster til, fortærer ham; den eter det som er igjen i hans telt.

При скарбах його всі нещастя заховані, його буде жерти огонь не роздмухуваний, позостале в наметі його буде знищене...

Himmelen åpenbarer hans misgjerning, og jorden reiser sig mot ham.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане,

Det han har samlet i sitt hus, føres bort, det skylles bort på Guds vredes dag.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його...

Dette er den lodd som et ugudelig menneske får av Gud, den arv som er tilkjent ham av den Allmektige.

Оце доля від Бога людині безбожній, і спадщина, обіцяна Богом для неї!